Проблема працевлаштування та еміграції молоді в Україні у рамках вступу до ЄС

Сьогодні світ охоплений економічною кризою, що за своїм масштабом нагадує сумнозвісну «Велику Депресію». Навряд існує країна, що може похизуватись стабільністю національної валюти чи позитивними показниками економічного розвитку. Для нашої ж держави ситуація не просто критична: через крах політичної системи та військове втручання з боку Росії Україна опинилась на краю прірви безробіття, інфляції та несплачених боргів МВФ.

Доки освічена інтелігенція нашої країни живе із щоденним страхом втратити місце роботи через скорочення персоналу, молодь, спантеличена та, здається, приречена на відсутність перспектив розвитку кар’єри, чекає хоч і відкладеного, проте бажаного вступу до ЄС. А чи справді це та команда порятунку, якої потребує наш потопаючий корабель?

Майбутнє не здається таким прекрасним, якщо поглянути на ситуацію у Греції чи Іспанії, де рівень безробіття досяг рекордних 25%. Це спричинило хвилю міграції серед молоді – явище вже звичне для України. Будь-яке соціальне опитування покаже, що більша частина молодого покоління нашої країни воліє навчатись та працювати за кордоном. Хай там що, а образ потопаючого корабля, пасажири якого рятуються, пірнаючи у хвилі, не полишає голови. Та й чи можна засуджувати бажання жити краще? Відомим є той факт, що людина із вищою освітою та багажем знань отримує в Україні зарплатню, що значно поступається прибутку звичайного офіціанта в США. То ж чому б нашому, припустимо, магістру чи кандидату наук не влаштуватись офіціантом у США? Так міркує приблизно половина випускників вищих навчальних закладів. Чи існує якийсь вихід, що б змусив молодь залишись?

На перший погляд здається, що ні, адже експерти прогнозують спад ВВП України до нульового рівня, якщо не нижче. Не варто заперечувати і той факт, що підприємства України є неконкурентоспроможними та непідготовленими до європейського ринку, й таким чином нас, можливо, очікує подальше скорочення робочих місць. Проте все ж, на мою думку, від вступу до ЄС варто очікувати принаймні одного позитивного явища – посилення контролю за фінансовими потоками нашої країни та роботою державних інституцій. Маю надію, що така практика у майбутньому допоможе створити явище, кажучи іронічно, небачене в Україні: відсутність корупційного апарату.

Мабуть, іноземець запитає, яке відношення це має до працевлаштування молоді? А правда у тому, що кожного року суттєва частка державного бюджету України відпливає у невідому країну на примарному кораблі. «Магія?», запитає той же іноземець. Ні, «лише депутати та державні чиновники», відповість народ. А втрачена частка бюджету дозволила б якщо і не створити більше робочих місць для молоді, то хоча б збільшити суму коштів, яку виплачує центр зайнятості тим, хто знаходиться у процесі пошуку.

Гадаю, вступ до ЄС не вирішить проблеми із працевлаштуванням молоді та не припинить еміграційну хвилю, проте він, можливо, дасть поштовх до створення такого політичного апарату, що буде здатний забезпечити стабільний дохід своїм громадянам. В першу чергу, ситуація у нашій країні залежить від нас самих. Мені б дуже хотілося, щоб люди, які чекають кращого майбутнього від життя за кордоном, почали перейматись питанням про те, як створити це краще майбутнє для України.

Вовк Т.В.

Нас находят: проблема працевлаштування молоді по английски, Проблема працевлаштування молоді, проблема молоді не бажання навчатись, працевлаштування на кораблі