Бухгалтеру /
Відрядження

Оглавление

Чи може працівник відмовитися від відрядження?

Деякі працівники нашої установи відмовляються від направлення їх у відрядження. Чи має право працівник, виходячи з норм чинного законодавства, відмовитися від поїздки у відрядження?

 

Деякі працівники нашої установи відмовляються від направлення їх у відрядження. Чи має право працівник, виходячи з норм чинного законодавства, відмовитися від поїздки у відрядження?

Відповідно до пункту 1 розділу І «Загальні положення» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59 (далі — Інструкція № 59), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, установи та організації, що повністю або частково утримується за рахунок бюджетних коштів (далі — установа), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю установи).

За статтею 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 31 КЗпП роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, у т. ч. й поїздки у відрядження для виконання завдань, не пов’язаних з виконанням своїх обов’язків. Направлення у відрядження за розпорядженням керівника для виконання завдання, обумовленого трудовим договором, є обов’язковим для працівника.

Якщо працівник без поважних причин відмовляється поїхати у відрядження для виконання завдань, обумовлених трудовим договором, це може розглядатися як порушення трудової дисципліни, за яке може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Водночас відповідно до статті 176 КЗпП не допускається направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, а статтею 177 КЗпП встановлені обмеження, згідно з якими жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть направлятися у відрядження без їх згоди. Крім того, відповідно до статті 186¹ КЗпП гарантії, встановлені статтями 176 та 177 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному заході), а також на опікунів (піклувальників), прийомних батьків.

Нас находят: відрядження може бути перенесено, чи порушені права працівника направленнЯ у відрядження після 30 днів, відмовитись від відрядження, видмовитись вид видрядження, як відмовитись від відрядження