Мінімізація коду, що виконується на клієнті

1.1. Необхідно мінімізувати обсяг коду, який виконується на боці клієнтського застосунку. Зокрема не слід виконувати на клієнті складні алгоритми, що потребують значних ресурсів комп’ютера. У таких випадках виконання алгоритму на клієнті може займати значно більше часу, ніж передавання керування з клієнта на сервер, виконання алгоритму на сервері та повернення результату назад на клієнт.

Слід розміщувати такі алгоритми в серверному коді, виконуючи до них мінімально необхідну кількість звернень із клієнта.

Див. також: Мінімізація кількості серверних викликів

Ця вимога зумовлена тим, що

• як правило, клієнтський комп’ютер менш продуктивний, ніж серверний комп’ютер;
• необхідністю прийнятної якості роботи у вебклієнті. Клієнтський код виконується інтерпретатором вбудованої мови, який у вебклієнті працює помітно повільніше, ніж у тонкому або товстому клієнті.

1.2. Рекомендується залишати на клієнті такі алгоритми, швидкість роботи яких свідомо вища, ніж витрати, необхідні на виклик однієї серверної функції. Наприклад, перерахунок доступності елементів керування у формі при зміні користувачем даних виконується на клієнті, оскільки контекстний серверний виклик для складної форми може зробити роботу користувача в цій формі неприйнятною.

Див. також: Особливості табличного документа у вебклієнті

2.1. Виняток із цього правила становлять окремі випадки, коли функціональна підсистема призначена для роботи з програмним забезпеченням, установленим на клієнтському комп’ютері. Наприклад, робота з торговельним обладнанням, інтеграція з клієнт-банком, формування друкованих форм в офісні програми тощо.

2.2. У тих випадках, коли функціональна підсистема призначена для роботи з клієнтським програмним забезпеченням лише в певних режимах роботи клієнта, слід використовувати директиви препроцесора. Наприклад, для коду, недоступного у вебклієнті:

 
 
 #Якщо ВебКлієнт Тоді
	 Попередження(НСтр("ru = 'Завантаження адресного класифікатора недоступне у вебклієнті.'"));
 #Інакше
	 ВідкритиФорму("РегистрСведений.АдресныйКлассификатор.Форма.ФормаЗагрузкиАдресногоКлассификатора");
 #КінецьЯкщо