Чому не люблять бухгалтерів представники інших професій

Наше життя — це запекла боротьба, боротьба за першість, за виживання і взагалі за існування. Усупереч усьому, є один недолік у цієї гри під назвою «життя» — вона не має жодних правил, жодних обмежень, що робить її хаотичною і невпорядкованою. Здавалося б, такої гри не повинно бути у світі, оскільки вона не підпорядковується жодним законам, але вона реальна й актуальна, хоча й надзвичайно складна.

Напевно, саме через відсутність писаних і неписаних правил життя існують такі явища, як заздрість, підлість, підступність, ницість... Звісно, у реальності існують і позитивні моменти, але, як правило, ми частіше запам’ятовуємо погане, а не хороше. Можливо, це й на краще. З одного боку, такий підхід виснажує нашу нервову систему, адже ми перебуваємо в стані постійного стресу, в очікуванні чогось поганого, незвичайного, страшного. З іншого боку, ми подумки готуємося до поганого. Але якщо трапляється щось хороше — щиро радіємо, як діти, наповнюючи щастям увесь світ.

Ви запитаєте, до чого тут бухгалтери й неприязнь до них представників інших професій? Але бухгалтери — це теж складова гри під назвою «життя». До того ж усі правила й закономірності, що мають прояв глобального характеру, можна простежити на явищах меншого масштабу. Тому й відповідь на це запитання, на мій погляд, цілком очевидна...

Людська заздрість не має меж. Вона, як океан: без кінця й краю. Ця особливість людського характеру є своєрідним каталізатором скоєння величезної кількості непорядних вчинків.

Моя думка така, що представники інших професій не те щоб не люблять, а просто трохи із заздрістю ставляться до бухгалтерів. Однак це невиправдано й є результатом упередженого ставлення до цієї професії. Люди помилково вважають, що якщо людина працює бухгалтером, або якимось чином пов’язана з роботою у сфері фінансів, то вона автоматично стає заможною, багатою та безперечно привласнює собі певну частину майна організації, підприємства чи держави. Та й про інші обов’язки бухгалтера, окрім проведення незаконних фінансових операцій, зазвичай ніхто не знає. Але робота бухгалтера — це зовсім не махінації з грошима!

Не сперечаюся, що деякі люди, маючи справу з грошима, не стримуються й прагнуть трохи привласнити собі, але таких людей мало. Бухгалтер — важка професія, адже не кожен може весь час проводити наодинці з цифрами: розраховувати, підбивати підсумки, систематизувати, аналізувати, знаходити економічно вигідні рішення, стежити за рухом грошових коштів і за фінансами загалом... На жаль, через наявний стереотип більшість людей навіть не уявляє собі, наскільки складна робота бухгалтера.

Я довго перебирала можливі причини, які могли б існувати, крім безглуздих стереотипів і людської заздрості та жадібності, але нічого не знайшла. Однак сказати, що абсолютно всі представники інших професій не люблять бухгалтерів, — неправильно. Існування таких міркувань радше виняток, ніж правило, адже людям завжди щось не подобається — комусь одне, а комусь інше, і це нормально та закономірно.

У нашій жорстокій реальності взагалі дивуватися комусь чи чомусь уже давно не заведено. Сучасну людину важко чимось здивувати, оскільки такого напливу незвичайного, ненормального й алогічного, напевно, немає в жодній галактиці у всесвіті. Хоча людська заздрість, звісно, не має ані меж, ані пояснень, ані виправдань, але, незважаючи на все це, вона все ж має своє місце в бутті.

Один мій знайомий студент Назарій Яковенко пише філософські трактати. Перечитуючи його твори, я випадково натрапила на ті рядки, які є своєрідною відповіддю на поставлене мною запитання й на все те, що потрібно проаналізувати чи змінити, над чим необхідно замислитися.

*

Чи важливо, скільки в людині кілограмів?

Чи важливо, скільки в людині сантиметрів?

Чи важливий вигляд зачіски?

Чи важливо, скільки в людини грошей?

Чи важливе на людині модне взуття?

Чи важливий дизайнерський одяг?

Чи важлива людина своїми заняттями?

Чи важливе те, чого досягла людина?

Чи важливі в людині її відкриття?

Важливе одне і на все життя: скільки в людині — людини...

*

Читаючи ці рядки, замислюєшся над тим, що ніщо у світі не має такого величезного значення, як людяність. Ні зовнішній вигляд, ні гроші, ні модне взуття чи одяг, ні зачіска, і жодні інші блага, вроджені чи набуті, не мають жодного значення, якщо говорити про людяність.

Кажуть, розмір має значення, коли йдеться про душу, і, думаю, у цьому криється істина. Коли «в людині — людина», тоді немає таких явищ, як «неприязнь представників однієї професії до представників іншої професії», заздрість, підступність і взагалі зло як таке. Шкода, у наш час важко знайти людей із великою душею.

Для багатьох людей незвично те, що в наш час можуть траплятися справжні, щирі, відкриті й добрі люди, тому вони намагаються використати таких людей у своїх цілях. Унаслідок цього можливі два сценарії розвитку подій: за першим сценарієм «людяні люди» повертаються до свого звичного життя й залишаються такими ж добрими, щирими, справжніми. За іншим же сценарієм вони розчаровуються в людях, втрачають свою людяність, поповнюючи лави бездушних, нахабних, фальшивих і низьких істот.

Тому хотілося б підбити підсумки й сказати, що хоч би що сталося в житті, як би не повернуло життя, яким би не був цей крутий поворот, потрібно завжди пам’ятати, що «важливе одне на все життя: скільки в людині людини».

Мельник Наталія