Касовий апарат спотикання, або чому речі служать не тому, для чого призначалися?
Для чого служить касовий апарат? Спростити продавцеві облік виручки, гарантувати покупцеві підтвердження здійснення покупки
Для чого служить касовий апарат? Спочатку, а не на думку податкової? Дуже просто:
- спростити продавцеві облік виручки: тому що бізнес без обліку — не бізнес;
- гарантувати покупцеві підтвердження здійснення покупки — така собі розписка від продавця, що він справді отримав гроші.
Здавалося б — усе логічно й зручно. Потрібен тобі облік — купуєш касовий апарат і замість запису в зошит — «пробиваєш» на ньому. Наприкінці дня отримуєш підсумок, усе можна перевірити, скласти й підбити виручку. Покупцеві теж зручно: раптом або товар неякісний і його доведеться повертати, або потрібне якесь підтвердження ціни (дати) покупки — наприклад, для звіту чи для домашньої бухгалтерії (а що — багато хто її веде, як не дивно). При цьому покупцеві не треба просити додатково виписати квитанцію, а продавцеві, відповідно, — відволікатися на її виписування. Усе працює само собою, зі звуком, як в альбомі «Гроші» знаменитого Пінк Флойд: «хщ-дзінь! хщ-дзінь!». Але не тут-то було…
Держава в усі шпарини
Є два моменти, у які в цьому випадку втручається держава зі своєю незмінною грацією слона:
- Захист прав покупця. Припустімо, покупцеві потрібен чек, а продавець відмовляється його давати. Конфлікт. Держава, по суті, існує насамперед для того, щоб розв’язувати конфлікти між громадянами. Підсумок: держава зобов’язує продавця видавати покупцеві чек на його вимогу. Конфлікт розв’язано.
- Оподаткування. Тут у держави інтерес власний — бо від надходження податків, загалом, залежить її, держави, функціонування та можливості. Причому це не залежить від форми правління: податки потрібні і монархічним, і демократичним, і тим більше — тоталітарним урядам. І в галузі оподаткування всі держави — трохи тоталітарні, бо добровільно зі своїми грошима люди, м’яко кажучи, розлучаються неохоче.
І якщо щодо п.1 можна «зрозуміти й прийняти», оскільки всі ми в будь-якому разі періодично є покупцями, навіть якщо працюємо продавцями, і, таким чином, — цей момент захищає права абсолютно всіх, то щодо п.2 питань ой як багато.
Диктат на касі
По-перше, держава диктує вибір моделей. Не конкретних виробників, слава Богу, а саме функціоналу. Тобто обійтися простенькою машинкою за рівнем складності друкувального калькулятора — не вийде. А коштують такі моделі ой як недешево, а якщо сюди додати ще обслуговування касових апаратів — виходять і зовсім уже суттєві витрати. Які держава, не вагаючись, перекладає на плечі продавців, вони ж платники податків.
По-друге, держава штрафує за порушення порядку використання апаратів, причому штрафує на пристойні суми.
По-третє, зобов’язує застосовувати дорогу техніку дрібних торговців, які цілком могли б обійтися без неї, та й часто не можуть собі цього дозволити.
Вихід, як нам здається, — у знаходженні компромісу між потребами бажаннями держави та нормальним розвитком бізнесу. Не забуваючи при цьому, звісно, і про покупців.
