Кишенькові гроші дітям. Коли давати і скільки.

Розсудливий той, хто не сумує за тим, чого не має, а радіє тому, що має

Демокріт

Кишенькові гроші — це сума, яку дорослі виділяють дітям на їхні власні потреби. Чи варто давати підлітку кишенькові гроші чи ні? Безумовно, стандартної відповіді на це питання немає, і кожна сім'я змушена сама шукати на нього відповідь. Є батьки, які вважають, що так, це необхідно, деякі дають їх лише на запит, деякі батьки категорично проти таких експериментів. Для початку варто чітко зрозуміти, що дитячу любов за гроші не купити, адже ви не хочете, щоб ваші стосунки перейшли в розряд «клієнт-банк», а ось навчити основ економіки та фінансової грамотності точно зможете.

З якого віку давати дитині гроші, залежить і від платоспроможності батьків, і від зацікавленості дитини: це може статися й у 4 роки, а для деяких це питання стає актуальним у 6-7 років під час вступу до школи. До цього дитині необхідно розповідати, що мама й тато ходять на роботу та за свою працю отримують гроші, а також познайомити її з цифрами, найпростішими арифметичними операціями й грошовими купюрами, а також учимо логічно усвідомлювати, що таке «дорого», «зарплата», «заощадження», чому перед купівлею деяких речей усе треба добре обдумати та зважити. Наявність кишенькових грошей формує в дитини уважність, відповідальність, свободу вибору або необхідності того чи іншого придбання, а обмеженість суми навчить ощадливості, терпінню, навичкам накопичення, плануванню й аналізу можливих витрат. У Європі взагалі є практика знайомити дітей із десятирічного віку з банківською системою, відсотковими ставками, видами вкладів тощо.

Тепер визначимося із сумою кишенькових грошей і за які заслуги. Популярний вид «дитячої зарплати» — за виконання домашньої роботи: у деяких сім'ях батьки навіть розробляють тарифні сітки з оплати. Такий спосіб взаємодії з дітьми загрожує формуванням навички виконувати домашні обов'язки виключно за гроші, а не з бажання посприяти, допомогти й рівномірно розділити роботу між усіма членами сім'ї.

Деякі батьки припускаються помилки й починають мотивувати дитину оцінками в школі або гарною поведінкою. Цей метод успішно працює деякий час, але після закінчення певного періоду ви можете зіткнутися з приховуванням поганих оцінок у школі або з випрошуванням гарних оцінок у вчителів. Формується неправильна модель ціннісних орієнтирів дитини. Метою стає отримання грошей, а не гарна поведінка. Виходить, що краще мотивувати старання та прагнення в навчанні. А отримання грошей за стримування емоцій у вигляді гарної поведінки виростить із вашої дитини якісного невротика. Чудовим заохоченням за гарну поведінку вашого чада буде спільно проведений із ним час: сходіть разом на екскурсію, у похід, влаштуйте домашнє свято з його друзями або придбайте давно омріяного дитиною домашнього улюбленця. Для підлітків зараз є чудові, цікаво написані книжки на тему економіки, банківської та фінансової грамотності, подаруйте її своїй дитині — це буде ваш внесок у перспективу.

Наступний спосіб видачі кишенькових грошей — з урахуванням потреб дитини — найбільше навчає реального життя. Тут враховуємо середній рівень витрат, вік дитини, за можливості врахуємо середній рівень сум, які видають її одноліткам, і можливості нашої сім'ї (можливо, певний відсоток від сімейного бюджету), а також домовимося про все це з дитиною. Якщо ми дамо їй трохи більше запланованої суми, то решту коштів вона зможе витратити на власний розсуд, водночас учимо вести блокнотик із записами «доходи-витрати», які можна спільно аналізувати. Не варто встановлювати жорсткі правила щодо покупок лише з вашого дозволу, інакше навичка вільного вибору та розвитку власних стратегій втрачають сенс. Будь-який батько буде лише радий, що його дитина негайно займеться накопиченням. А от якщо вона придбає щось, що з вашого погляду не має сенсу, — засмучуватися теж не варто, адже це навчання, тому змиріться і з втратами, і з нераціональними придбаннями — така плата за урок фінансової грамотності. Варто навчити дітей радитися з вами лише під час вибору дорогої покупки, і ваша думка буде рекомендаційною з обов'язковим поясненням, чому ви думаєте саме так, а вона нехай сама зробить свій вибір. І геть власну слабкість і жалість, якщо з'явиться ідея компенсувати втрачені та безглуздо витрачені гроші. Не варто сіяти в голові дитини думки про те, що батьки — чудова «страховка» й у разі таких її помилок завжди прикриють «тил» і компенсують втрати, а також сформують легковажніше ставлення до грошей. У такому разі можна розповісти про підробітки, які можна реалізувати вже і в її віці.

Тепер про терміни видачі коштів. Для молодшої школи спочатку можемо робити це щодня, поступово перевівши на щотижневу видачу. Для середньої та старшої школи можливо видавати певну фіксовану суму раз на місяць. Запам'ятаймо, що вручення кишенькових грошей не залежить від отриманих оцінок, від старання в домашніх справах, його поведінки, від настрою батьків і від ступеня уваги батьків до свого чада. Не в наших інтересах купувати собі любов, а вона до нас стрімким бумерангом точно повернеться. І не будемо провокувати дітей на думки про крадіжку, що насамперед вказує на нестачу коштів у дитини, а по-друге голосно кричить про нестачу любові з боку батьків і брак емоційного спілкування з ними. Підлітки — вразливі люди, у них загострене сприйняття зовнішнього світу, у них під впливом статевих гормонів стрімко формуються логічний та аналітичний види мислення, і фінансова грамота буде тут як ніколи доречною. Згадаймо себе підлітками, як нас ранило жорстке критиканство, на які думки воно навівало і як нам хотілося довіри та розуміння наших потреб! Будемо мотивувати наших дітей оптимізмом, допитливістю, співпереживанням, інтересом, наполегливістю та задоволенням від подолання поставлених завдань!

Автор: Психолог Кочерєва Діана