Окремий бюджет у сім’ї, плюси і мінуси
Вибір моделі ведення сімейного бюджету може бути внеском у майбутнє або стати справжньою перевіркою сімейних стосунків на міцність.
Окремий бюджет у сім’ї, на мою суб’єктивну думку, явище дуже погане. Окремий бюджет має бути на початковій стадії сімейних стосунків або навіть на стадії «до сімейних» стосунків. Сім’я — це, насамперед, довіра до всіх її членів. Без довіри немає жодного сенсу створювати сім’ю.
Головними мінусами окремого бюджету є відчуття неповноцінності в сім’ї. Така похмура і напружена атмосфера неодмінно спричинить сварки та інші негативні наслідки для сім’ї. Окремий сімейний бюджет також підкреслює недовіру чоловіка до дружини, а недовіра — це перший крок до розвалу сім’ї та припинення будь-яких стосунків між собою.
Серед плюсів окремого бюджету можна виділити відсутність конфліктів на грошовому ґрунті та фінансову незалежність одне від одного. Але це плюси лише в матеріальній площині, а в сім’ї головними цінностями є не матеріальні ресурси, а духовні цінності: довіра, взаємоповага, любов і щирість.
Тобто я вважаю, що бюджет має бути спільним. Але подружжя повинно разом, консолідовано дійти до цього. Вони повинні обрати між собою того, хто буде планувати і розпоряджатися бюджетом. І це має бути не той, хто більше заробляє, має більший вплив у побуті, а той, хто об’єктивно краще розбирається у сфері фінансів, у фінансовому плануванні, хто більш раціонально мислить, хто більше заощаджує (у хорошому сенсі цього слова). Ця людина повинна щомісяця збирати обидві заробітні плати, незважаючи, наприклад, на те, що в одного члена сім’ї вона 15000 грн, а в іншого 4500 грн. Далі вона повинна розподіляти ці кошти на оплату комунальних послуг, погашення кредитів (якщо такі є), планування майбутніх покупок товарів різного значення, планування відпочинку. Якусь частину грошових коштів можна відкласти на ощадний рахунок або просто під подушку, на чорний день.
Але якщо в сім’ї така велика різниця в заробітній платі, як я навів вище, то спільний бюджет рано чи пізно призведе до сварок, до зайвих нагадувань, хто в сім’ї є господарем і годувальником.
Ідеальним виходом із ситуації можна вважати модель сімейного бюджету, яка зіставна з бюджетом США, де на глобальні цілі бюджетом розпоряджається держава — державний бюджет, а на цілі місцевого характеру (з набагато меншими витратами) йде федеральний бюджет. Тобто за допомогою цієї аналогії можна зрозуміти, що на витрати глобального характеру в сім’ї має бути спільний бюджет, а на незначні витрати має бути окремий, у кожного свій бюджет. Так, якщо сім’ї потрібно придбати новий, досить дорогий телевізор, то сім’я повинна обговорити це, ухвалити спільне рішення з цього приводу і витратити на ці цілі гроші зі спільного, сімейного бюджету. Якщо все буде саме так, то взаєморозуміння і повага одне до одного будуть присутні в сім’ї, а разом із цим і щастя, і любов не залишатимуть межі сімейного гніздечка.
Киричек А.
