Що робити, якщо дівчина ... бухгалтер?
Професія бухгалтера потребує повної самовіддачі і доволі багато робочого часу. Інколи, навіть, доводиться жертвувати сімейним відпочинком задля чергового зведення бухгалтерського балансу. Але, не зважаючи на труднощі, бухгалтери люблять свою роботу.
Бухгалтер - це не професія, а покликання. Бухгалтером треба народитися і підвищувати свої знання з кожним днем. Навчитися на бухгалтера не складно, але не кожен зможе витримати таку відповідальність і постійне напруження. Адже у бухгалтера завжди є якісь проблеми: звіти, баланси, тощо. Тому, якщо прийнято тверде рішення стати бухгалтером, то треба врахувати багато нюансів, наприклад, те, що бухгалтер живе своєю роботою.
Як кажуть у народі: «Хороший бухгалтер вмирає на роботі, а поганий - у в'язниці». Це дуже відповідальна професія, оскільки за всі фінансові справи відповідає саме бухгалтер (нестачі, податки та інші грошові рухи). Така людина перебуває у постійному напруженні, у своєму світі, і з цією людиною важко спілкуватися, адже теми все одно зводяться до бухгалтерського обліку.
Але якщо хлопець любить свою дівчину, а вона, так уже склалося, бухгалтер, то йому залишається тільки змиритися. Змиритися з тим, що будуть вічні проблеми і нерви. Потрібно бути готовим до того, що вона буде днями і, можливо, навіть, ночами пропадати на роботі, так як у неї будуть не зведені баланси, і не здані звіти. І, навіть, вдома в затишку вона буде думати, що їй треба зробити завтра, щоб все встигнути. Так, це складно. Йому доведеться не солодко.
Найважливіше, що повинен розуміти хлопець - це те, що це її маленький світ. Але не дивлячись на роботу, вона залишається дівчиною, яка потребує уваги. Їй потрібно, щоб її розуміли, любили, слухали. Хлопцеві треба буде навчиться слухати те, які всі навколо дурні, і як з ними важко працювати. Треба буде вміти вчасно заспокоїти вогонь, який горить. Це складно, але при великому бажанні можливо.
Я дочка бухгалтера, і зі свого досвіду можу сказати, що в 5 років я кричала про те, що буду ким завгодно, але ніколи не буду бухгалтером. Адже моя мама весь час була зайнята документами - і вдома, і на роботі. Вона сиділа за комп'ютером, а навколо неї були гори документів. Мені не можна було їх чіпати, щоб не переплутати. І мені було дуже складно, адже мені хотілося стрибати і бігати, а мене зупиняли, так як я могла щось загубити, розсипати, або порвати.
Але, не дивлячись на це, я виросла і зараз працюю помічником бухгалтера. Я хочу і далі працювати в цій професії, адже мені це подобається. Але моєму хлопцю вже зараз зі мною важко, адже я починаю все частіше і частіше говорити про роботу, про те, що десь зробила помилку, чи щось не доробила. Але він миритися з тим, що ця робота частина мене, і я люблю свою роботу, хоч мені і складно.
Як висновок, можу сказати, що хлопцям, у яких дівчата бухгалтера, треба ставити пам'ятники за життя, так як це важка праця. Але, як говориться: «любов - є любов». Тому, сили і терпіння таким хлопцям.
Антоненко А. І.
