Система навчання бухгалтерів в Україні — наші перші кроки до Євросоюзу
Що ми вже зробили для інтеграції сфери освіти в Європу, а що нам ще належить зробити? Читайте далі: про проблеми та шляхи їх вирішення на прикладі навчання бухгалтерів-магістрів.
Здійснюючи короткий екскурс в історію, ми переконуємося, що професія бухгалтера — одна з найдавніших. Вона пройшла крізь віки та війни, і доки на землі існуватимуть економічні відносини, доти існуватиме потреба в такому фахівцеві, як бухгалтер.
Загальновідомо, що кожному новоствореному або діючому підприємству потрібен бухгалтер, і не один. Україна інтегрується в Європейський освітній простір. Серед поки що невирішених важливих питань Болонського процесу значне місце посідає проблема навчання бухгалтерів, на яку, на жаль, поки що ніхто не звертає уваги.
В Україні нині підготовка фахівця-бухгалтера з вищою освітою, як правило, пов'язана зі створенням структур багаторівневого навчання, що зумовлено низкою обставин. Мета такої системи полягає в тому, що кваліфікаційний рівень нашого професійного бухгалтера має відповідати загальноприйнятому в міжнародній практиці європейському рівню.
Визначити вимоги до сучасних програм вузівської освіти важко, якщо не розглядати їх хоча б стисло.
Проблеми вищої освіти, що виникли в Україні, не випадкові й не можуть бути вирішені самі собою. За попередні роки теорія бухобліку та облікова практика в Україні відійшли від багаторівневої системи освіти.
Нова проблема для України — багаторівнева система освіти, що виникла на початку 90-х років. Ринкові перетворення в нашій країні, розвиток відносин із зарубіжними країнами, можливість здобуття освіти або працевлаштування за кордоном і багато інших чинників — усе це разом дало змогу запровадити нові форми освіти, що не мають аналогів в Україні. Однак Міністерство освіти і науки України своєчасно не відстоювало інтереси бухгалтерської науки на цьому відповідальному етапі реформи вищої школи. За даними київських курсів 1С для бухгалтера, у зв'язку з цим відбулося скорочення годин аудиторного навчання, постійних змін зазнають навчальні плани та програми, необдумано об'єднуються й ліквідуються предмети і навіть спеціальності, пов'язані з бухобліком.
У різних країнах із розвитком системи вищої освіти безпосередньо пов'язана поява таких наукових ступенів, як доктор наук, магістр, бакалавр. Ці рівні тісно пов'язані з університетською освітою та історією її розвитку: у 2001-2005 рр. постало питання про перехід навчальних закладів України на дворівневу систему підготовки фахівців із вищою освітою.
Уже сьогодні студенти першого курсу перебувають в аудиторіях університету не більше ніж три години. І якщо в інших країнах навчання будується на самостійній роботі, то як побудувати навчання у нас?
Відомо, що ступінь бакалавра дає змогу студенту переорієнтуватися вже після того, як він здобув цей освітньо-кваліфікаційний рівень, на ті чи інші вужчі спеціалізації, і не на одну, а, можливо, на кілька.
Деякі випускники вузів стверджують, що в такого студента збільшуються можливості працевлаштування, оскільки він отримує диплом. На наш погляд, у вузах не повинно бути заочних відділень із підготовки бакалаврів, оскільки базовий рівень спеціальності потрібно давати лише на стаціонарі, а потім уже доводити такого студента до рівня магістра на заочному факультеті.
У підготовці магістрів також є проблеми. Кваліфікаційний рівень магістра — це справді вищий рівень порівняно з бакалавром. Що стосується ступеня магістра наук, то його володарі можуть працювати в різних галузях і орієнтуються на конкретний вид професійної діяльності. І якщо ступінь доктора найчастіше присвоюється випускникам правового, теологічного та медичного факультетів, то ступінь магістра присвоюється випускникам гуманітарних факультетів.
Кваліфікаційний рівень "магістр" має базуватися лише на повному курсі навчання бакалавра. При цьому виникають два питання. Перше: рівень магістра необхідно вважати іншим рівнем освіти (після чотирьох років навчання для "бакалавра"), який студент опановує без скорочення попереднього рівня. Друге питання: державі потрібен, виходячи зі специфіки професії бухгалтера, магістр наукового (вчений) і практичного (тобто виконавець або викладач) напрямів.
Якщо вуз має спеціалізовану бібліотеку, відповідні кадри, комп'ютерні класи, то з магістром наукового напряму проблему вирішено. Як показує європейська практика, університети традиційно готують бухгалтерів-науковців. У Європі це — "слабке місце". Не випадково в документах Болонського процесу поєднання в навчальних закладах практики та науки є пріоритетною ідеєю. Теоретики й практики можуть діяти як в одній, так і в різних сферах.
Підготовка магістрів у європейських університетах потребує відповідної науково-методичної бази, кадрів, досвіду тощо. Теоретик, на відміну від практика, не виробляє матеріальних благ, займаючись узагальненням виробничої та суспільної діяльності для створення наукових основ і вироблення нових фактів з метою подальшого вдосконалення об'єктивної реальності.
В Україні практичний бухоблік і його наукове осмислення — напрями, що існують в одному профільному закладі. Стимулюючи одне одного, практична діяльність і наука дають нашій вищій школі суттєві переваги порівняно з європейськими університетами.
