Надаємо додаткову відпустку за шкідливі і важкі умови праці правильно
<b>Так, залежить.</b> Пояснимо чому.Під час ревізії діяльності бюджетної установи працівники фінансової інспекції вказали, що у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, не зараховується час перебування працівника у відрядженні, на курсах підвищення кваліфікації та на лікарняному. Чи залежить тривалість такої відпустки від часу зайнятості працівника в цих умовах?
Під час ревізії діяльності бюджетної установи працівники фінансової інспекції вказали, що у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, не зараховується час перебування працівника у відрядженні, на курсах підвищення кваліфікації та на лікарняному. Чи залежить тривалість такої відпустки від часу зайнятості працівника в цих умовах?
Так, залежить. Пояснимо чому.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про відпустки» від 15.10.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюють колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки відповідно до статті 9 Закону про відпустки зараховують:
- час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
- час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
- час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Водночас пунктом 9 Порядку застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16 (далі — Порядок), передбачено, що щорічні додаткові відпустки надаються пропорційно до фактично відпрацьованого часу.
Слід зазначити, що у розрахунок часу, який дає право на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад (п. 10 Порядку).
Тобто під час розрахунку конкретної тривалості додаткової відпустки не беруться до уваги ті дні, коли працівник був зайнятий в умовах, передбачених Порядком, менше як половину тривалості робочого дня або не був зайнятий у цих умовах взагалі.
Отже, час перебування у відрядженні, на курсах підвищення кваліфікації та на лікарняному не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими умовами праці.
