Наскільки освіта впливає на виховання?

Народжується дитина. Це стає великою радістю для батьків, але водночас і турботою. Уже з перших днів її народження батьки починають думати, якою виросте ця дитина, якою б їм хотілося бачити її в майбутньому? Маючи перед собою вже сформований певний образ своєї дитини в майбутньому, батьки починають планомірно реалізовувати свої плани, будуючи це майбутнє. Практично всі бачать перед собою певний стандарт: дитячий садок, школа, виш, успішна кар'єра, сім'я ... І знову все по колу.

Особливістю сучасних батьків є й те, що в нашу епоху ринкових відносин вони й самі, власне, зайняті особистою кар'єрою. Тому найчастіше сучасні діти перебувають під наглядом бабусь і дідусів. І це — у найкращому випадку. Ще гірший варіант — не дочекавшись закінчення декретної відпустки, мами віддають дітей до ясельних груп дитячого садка. Але ми знаємо, що саме сімейне виховання створює той фундамент, на якому надалі й зростає ця «всебічно розвинена, гармонійна особистість», про яку розповідає нам педагогічна наука!

Отже, робимо перший висновок: сучасні батьки більше турбуються не про виховання своїх дітей, а про освіту, яку здобудуть їхні діти. Тому чи не дивно, що в нашому сучасному світі, де більшість людей мають вищу освіту, ми спостерігаємо такий занепад моральних цінностей і культури поведінки? Напевно, найяскравішим прикладом цього є наш вищий законодавчий орган — Верховна Рада, до якої народ обирає найкращих своїх представників, а потім спостерігає, як ці «найкращі» ображають один одного, влаштовують бійки під час засідань, обманюють і грабують свій ​​електорат. А наша чудова молодь, яку батьки «впихають» до спеціалізованих шкіл, гімназій, коледжів? Хто востаннє бачив, щоб бабусі в транспорті поступилися місцем? А хто з вас останнім часом бачив вулицю, де під ногами не було б напльовано й не валялися б недопалки?

Отже, робимо й другий висновок — навіть найкраща освіта нічого не варта без виховання! Тому не на садок чи школу повинні батьки «звалювати» процес виховання, а братися до справи, щойно дитина народилася. Адже народна мудрість говорить нам: «Виховуй дитину, поки вона ще впоперек лавки лежить». Сім'я впливає на дитину з перших днів її народження. Спосіб життя сім'ї, характер спілкування з малюком має визначальне значення у формуванні в дитини початкових звичок, від яких у майбутньому значною мірою залежатиме її поведінка. Звісно, виховання дитини — справа нелегка й відповідальна. Воно вимагає від батьків маси зусиль. На жаль, не всі батьки готові докладати цих зусиль. Тому й «маємо те, що маємо»

Згадую своїх учителів і хочу подякувати їм. Адже деяким учням у школі вони замінюють батьків і виконують ту роботу, на яку батькам для своїх дітей не вистачає часу. Моя класна керівниця Олена Геннадіївна вчила з нами вірші, які ми не вчили вдома, тому що нас там ніхто не контролював. Вона поїла нас чаєм після уроків, адже багатьом дітям не хотілося йти додому, де ніхто нікого не чекає ... Вона витирала наші сльози й обіцяла, що все буде добре. Зашивала хлопцям штани, витирала розбиті носи. Возила нас на екскурсії й відкривала нам нашу прекрасну країну! Це був не клас — це була справжня сім'я!

Бачачи її доброту, ми й самі ставали добрішими, чуйнішими одне до одного. Ми пробачали своїм батькам, що їм не вистачає на нас часу. Ми навчилися їм допомагати й ставитися з розумінням до їхніх проблем. Я впевнена, що багато наших духовних і моральних якостей були сформовані саме в школі.

Тож який висновок ми зробимо після всього вищесказаного? Висновок буде таким: в ідеалі освіта й виховання мають бути тісно пов'язані між собою. Вони мають іти, як кажуть, пліч-о-пліч. Лише тоді ми всі зможемо побудувати справді незалежну європейську Україну. І я думаю, що саме моє покоління повернеться до наших витоків — до чудової сімейної педагогіки. І вже наші діти матимуть таку освіту й виховання, щоб зростати хорошими учнями, культурними особистостями, гідними громадянами нашої країни.

Дехтяренко Ірина