Неліквідні активи в бухгалтерському обліку
Визначення ліквідності товару. Уцінка як метод реалізації залежаного товару.
Часто підприємства відчувають на собі проблему неліквідних товарів. Це призводить до уповільненого товарообігу та зменшення виручки, знижується рентабельність підприємства.
Неліквідні товари — це активи, які довго реалізуються і їх складно перетворити на виручку. До таких товарів на підприємстві можна віднести інвестиції, основні засоби, позики, нематеріальні активи, цінні папери.
Для бухгалтерського обліку існують критерії, які визначають ліквідність активів. Не завжди товар, який вчасно не реалізували, можна вважати неліквідним, адже це помилка організаторів і ніяк не залежить від ліквідності самого товару.
Залежаний товар — це товар, що не був проданий протягом 3 місяців і не має попиту у покупців.
Реалізатори в такому разі обирають метод зниження цін, тобто уцінку товару. Для її проведення має бути створений наказ, у якому зазначаються всі дані про товар, причина уцінки та ціна, що буде після уцінки. Або, як варіант, можливе публічне оголошення про зниження ціни на цей товар. Але документально як перший, так і другий варіант оформляється лише з дозволу директора організації.
Неліквідні товари в бухобліку можна списати на різні витрати підприємства як морально застарілі. Мені здається, що ту суму, яку списуємо, можна взяти до уваги для таких цілей, як оподаткування прибутку, що входить до складу витрат на виробництво, яке не дало продукції.
Бондаренко Ольга
