Одночасна мовна та генетична еволюція: результати останніх досліджень

Розглядаючи мови та ДНК людини в динаміці, можна помітити, що вздовж одних і тих самих ліній градусної сітки вони відрізняються.

Спочатку це було лише теорією, але вона настільки зацікавила вчених, що вони вирішили порівняти географічні, лінгвістичні та генетичні дані, зібрані на основі сотень народностей планети.

Одне з останніх досліджень у цій сфері підтверджує наявність складних зв’язків між цими трьома факторами.

Вчені порівняли географічну залежність існування двох явищ, притаманних кожній народності світу: алелей (варіантів одного гена, які мають місце в межах однієї народності та відповідають за ті чи інші риси зовнішності) і фонем (звукових одиниць, які разом формують ту чи іншу мову світу).

Вчені стверджують, що в більшості регіонів світу мовні риси та генетичні особливості займають спільні території й навіть можуть переміщуватися вздовж однієї траєкторії.

Рівень, на якому проводилися дослідження цього питання, просто вражає. Порівнянню піддалися характерні риси демографічної історії людини в мікросателітних поліморфізмах 246 народностей, а також повні групи фонем 2082 мов.

Використовуючи дані, отримані в результаті дослідження, і нові технології в статистиці, вчені довели те, що тривалий час намагалися довести лінгвісти, перекладачі іноземних мов і демографи, а саме те, що певні мови та гени займають одну територію.

Відповідно до результатів досліджень, мови, які перебувають у географічній близькості одна до одної, можуть мати спільні властивості, навіть якщо їхні лінгвістичні особливості різні. Дві географічно близькі, але не споріднені мови мають, здебільшого, безліч спільних фонем. Це дало життя теорії про існування взаємозв’язку між фонемами та географічними характеристиками як усередині сім’ї мов, так і між різними мовними сім’ями.

Певну роль відіграє також ізоляція. У процесі формування різних народностей відбувається їхнє відокремлення від тих народностей, з якими вони мають спільний генофонд. Таким чином, генетичне різноманіття поступово зникає. У випадку з мовами відбувається зворотний процес. Як показує дослідження, ізоляція призводить до збільшення фонемного різноманіття. Таким чином, біологічна та лінгвістична еволюція відбуваються з різною швидкістю, і слід зауважити, що найшвидше еволюціонує сама мова.