Проблема працевлаштування та еміграції молоді в Україні

Сьогодні світ охоплений економічною кризою, що нагадує за своїм масштабом сумнозвісну «Велику Депресію». Зараз не знайти країни, яка може похвалитися стабільністю національної валюти або позитивними показниками економічного розвитку. Для нашої ж держави ситуація не просто складна, вона критична – через крах політичної системи та військове втручання з боку Росії Україна опинилася на краю прірви в питаннях безробіття, інфляції та величезних зовнішніх боргів.

Поки освічена інтелігенція нашої країни боїться втратити роботу у зв’язку зі скороченням персоналу, молодь стурбована і, здається, приречена на відсутність перспектив розвитку кар’єри. Молодь сподівається на вступ до ЄС. А чи справді ЄС – та команда порятунку, якої потребує наш потопаючий корабель?

Майбутнє здається не таким прекрасним, якщо поглянути на ситуацію в Греції чи Іспанії, де рівень безробіття досяг рекордних 25%. Але це не зупиняє хвилю міграції серед молоді – уже звичне явище для України. Будь-яке соціальне опитування покаже, що більша частина молодого покоління нашої країни віддає перевагу навчанню та роботі за кордоном. Що не кажи, а образ потопаючого корабля, пасажири якого рятуються, пірнаючи у хвилі, не залишає вибору. Та й чи можна засуджувати бажання жити краще? Відомим є той факт, що людина з вищою освітою та великим багажем знань отримує в Україні зарплату, що значно поступається за розміром зарплаті звичайного офіціанта у США. То чому б нашому магістру чи кандидату наук не влаштуватися офіціантом у США? Так міркує приблизно половина випускників вищих навчальних закладів. Чи існує якийсь вихід, який змусив би молодь залишитися?

На перший погляд здається, що виходу немає, адже експерти прогнозують спад ВВП України до нульового рівня, якщо не нижче. Не варто заперечувати й той факт, що підприємства України неконкурентоспроможні та не підготовлені до роботи на європейському ринку, і таким чином на нас, можливо, очікує подальше скорочення робочих місць. Однак усе ж вступ до ЄС дасть, принаймні, одне позитивне явище - посилення контролю за фінансовими потоками нашої країни та роботою державних інститутів. Сподіваюся, що така практика в майбутньому допоможе створити «небачене» в Україні явище: відсутність корупційного апарату.

Мабуть, іноземець запитає, яке відношення це має до працевлаштування молоді? А правда в тому, що щороку суттєва частка державного бюджету України відпливає в невідому країну на примарному кораблі під назвою «Капітал». «Магія?» – запитає той самий іноземець. «Ні! Запитайте чиновників і депутатів, куди діваються бюджетні гроші» – відповість народ. А втрачена частка бюджету дозволила б, якщо не створити нові робочі місця для молоді, то хоча б збільшити суму коштів, яку виплачує центр зайнятості тим, хто перебуває у процесі пошуку: адже потрібно оплатити бухгалтерські курси, курси 1С, курси програмування 1С або будь-які інші курси для ефективного пошуку роботи.

Думаю, вступ до ЄС не вирішить проблеми працевлаштування молоді та не зможе зменшити еміграційну хвилю, однак він, можливо, дасть поштовх до створення політичного апарату, здатного забезпечити стабільний дохід своїм громадянам. Насамперед ситуація в нашій країні залежить від нас самих. Мені б дуже хотілося, щоб люди, які чекають кращого майбутнього від життя за кордоном, почали перейматися тим, як створити це краще майбутнє в Україні.

Вовк Т.