Сисадмін і бухгалтер — вічна ворожнеча
Робота займає більшу частину нашого часу, тому колектив можна сміливо назвати другою сім’єю. А яке ж сімейне життя без сварок і конфліктів? Ось і в боротьбі сисадміна та бухгалтера можна побачити вічне протистояння поколінь.
Це питання вже доволі давно турбує всіх, хто працює в офісі. Співробітники з пристрастю та неймовірним інтересом спостерігають, хто стане «господарем» цього дому.
Щоб усе ж визначитися, хто переможе в цій неоголошеній війні, треба розібратися, хто є хто.
Сисадмін — це співробітник, який відповідає за справність і належну роботу комп’ютерної техніки в офісі. Без його роботи взагалі було б неможливим існування модернізованої компанії.
Бухгалтер — це фахівець, який виконує всю роботу, пов’язану з розрахунками та фінансами. Він знає все і про всіх на підприємстві.
На перший погляд це цілком різні професії. Виникає питання, як узагалі ці люди можуть перетинатися і, більше того, вести війну. Це питання взагалі б не виникало, якби не головна причина цих сварок — комп’ютер. Він є однією з причин, чому важко працювати в колективі, де є не зовсім молоді співробітники. Це шаблон, звісно. Наразі люди, які щодня стикаються з розрахунками, що робляться на комп’ютері, добре його опанували, але випадки бувають різні.
Коли я проходила практику на підприємстві, то спостерігала одну з таких конфліктних ситуацій. Оскільки сисадмін вчасно не оновив систему на комп’ютері, вона почала оновлюватися під час робочого процесу бухгалтера. Казати про те, що був великий скандал, — це взагалі нічого не сказати. Бухгалтер — жінка бальзаківського віку, починала свою роботу, коли все рахувалося на рахівницях, і для неї ця металева конструкція (комп’ютер) — темний ліс. А сисадмін — це хлопець, який працює на пів ставки, поєднуючи роботу з навчанням. Він дуже довго намагався стримувати себе в багатьох питаннях, пов’язаних із комп’ютерами, але ця ситуація стала останньою краплею в чаші його терпіння. У цей момент він згадав усе, що доводилося терпіти протягом року своєї роботи на цьому підприємстві. За «суддівським» рішенням вони пішли до директора. Він, звісно, не став розбиратися в цьому питанні, адже робота обох повністю його влаштовує, а питання особистої неприязні рекомендував вирішувати за стінами компанії. Цей конфлікт так і залишився невирішеним. Хлопець-сисадмін оновлював систему в неробочий час, коли бухгалтера не було, а бухгалтер з усіх питань щодо комп’ютера зверталася до всіх, кого бачила поруч, і це, звісно, не могло не дратувати інших співробітників.
Раніше люди намагалися вирішувати особисті питання шляхом діалогу, спілкуванням на корпоративах, де була можливість поговорити «про наболіле». А зараз це обговорюється на форумах, у різних блогах або на сайтах, повністю присвячених темі «ворожнеча сисадміна та бухгалтера».
Якщо коротко описати ці сайти, то можна зробити висновок, що це просто місця, де всі скаржаться на свою складну долю та на те, як легко живеться їхнім противникам, як вони почуваються під час усіх цих перепалок.
Про розумову діяльність і рівень ерудованості бухгалтера взагалі складають анекдоти, але це теж шаблонне мислення. Для роботи з комп’ютером потрібно дуже багато знань.
Також цікаві поради, які дають одні бухгалтери іншим. Так, одна з порад свідчить, що якщо Ви не знаєте, які проводки потрібно зробити в програмі, то сміливо звертайтеся до сисадміна — він їх усі пам’ятає напам’ять. Обізнані в тортурах рахівники радять таке: «Ніколи нічого не формулюйте точно. Наприклад, якщо Вам треба заповнити довідник субконто, кажіть: «У мене рахунок не заповнюється». Але в жодному разі не розголошуйте, у якому саме документі виникло утруднення. Системник отримує величезне задоволення, розгадуючи такі шаради».
Бухгалтерські програми, що постійно змінюються, вимагають увесь час підвищувати кваліфікацію. Часу немає, сил — теж.
Висновок може бути лише один — це знаходження компромісу. Адже всі ми люди, і витрачати життя на безглузді сварки та з’ясування, хто головний у цій «сім’ї», не має сенсу. Можна знайти багато способів для знаходження спільної мови або хоча б зробити перший крок для припинення цієї війни. Споглядаючи те, що відбувається в нашій країні та світі, можна побачити, що і так достатньо зла, насильства, стресів. Людям потрібно частіше посміхатися і пам’ятати, що в цьому житті ми всі гості, а господиня — доля. Тому потрібно лише зробити так, щоб хоча б усередині нашого підприємства завжди були злагода, мир, спокій. Це надзвичайно важко, але воно того варте. Навколо так багато людей, які хочуть зробити все для вашого розчарування, виграйте цю війну посмішкою.
Кудінова Дар’я
