Облік виробничих витрат і випуску готової продукції (робіт, послуг)

1. Налаштування параметрів обліку та облікової політики

2. Відображення виробничих витрат

2.1. Накопичення матеріальних витрат

2.2. Накопичення нематеріальних витрат

3. Відображення операцій випуску готової продукції та послуг

3.1. Випуск готової продукції за плановою собівартістю

3.2. Відображення випуску внутрішніх послуг

3.3. Відображення випуску зовнішніх послуг

4. Розрахунок собівартості

4.1. Визначення переділів

4.2. Розподіл загальновиробничих витрат

4.3. Інвентаризація незавершеного виробництва

4.4. Розрахунок собівартості

5. Відображення виробничого браку

У цій статті описано методику відображення виробничого циклу в бухгалтерському та податковому обліку. Наведені в статті приклади відтворювалися в конфігурації «Бухгалтерія для України» (редакція 1.2). Методика, описана в статті, також актуальна для конфігурації «Управління торговельним підприємством для України» (редакція 1.2).

Випуск продукції (робіт, послуг), з подальшою її реалізацією та отриманням прибутку і є головною метою виробничої діяльності підприємства.

Процес виробництва здійснюється лише за витрачання певних ресурсів підприємства: основних і оборотних засобів та заробітної плати працівників. Ці складові й формують собівартість продукції.

Собівартість виробництва готової продукції в бухгалтерському обліку визначається на підставі п.11 П(С)БО 16 «Витрати», згідно з яким до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі;
• постійні розподілені загальновиробничі витрати.

У податковому обліку собівартість вироблених і реалізованих робіт, послуг урегульована п.138.8 ст.138 ПКУ, у якому міститься перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом готової продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

У типовій конфігурації облік виробничої діяльності можна поділити на три етапи:

1. Накопичення протягом місяця всіх витрат, пов'язаних із виробництвом (як прямих, так і непрямих).
2. Облік випуску продукції (напівфабрикатів, виробничих послуг) протягом місяця.
3. Розрахунок фактичної собівартості випущеної продукції та наданих послуг.

Усі етапи виробничої діяльності реалізовані як незалежно один від одного за допомогою різних документів, так і за допомогою документів, що об'єднують кілька етапів. Накопичення витрат і випуск продукції ведуться паралельно протягом періоду, потім наприкінці періоду виконується розрахунок фактичної собівартості.

1. Налаштування параметрів обліку та облікової політики

До початку роботи з основною інформаційною базою слід зазначити низку відомостей, необхідних для коректного відображення господарських операцій з випуску готової продукції, виконання робіт, надання послуг стороннім організаціям.

У типовій конфігурації основні параметри аналітичного обліку виробничої діяльності встановлюються:

1. У формі «Налаштування параметрів обліку».

На вкладці «Виробництво» цієї форми вибирається той тип цін номенклатури, який використовуватиметься за замовчуванням у документах «Звіт виробництва за зміну» та «Акт про надання виробничих послуг» для визначення планової собівартості продукції, що випускається (наданих послуг).

Докладніше методику заповнення форми «Налаштування параметрів обліку» описано в статті «Налаштування параметрів обліку».

2. В обліковій політиці організації, на вкладці «Виробництво».

На вкладці «Виробництво» задаються параметри облікової політики для організацій, що займаються виробничою діяльністю.

Тут слід зазначити:

• на вкладці «Рахунок 23» способи розподілу витрат основного та допоміжного виробництва на собівартість випуску послуг;
• на вкладці «Рахунок 91» методи розподілу непрямих витрат;
• на вкладці «Переділи» послідовність підрозділів для закриття рахунків витрат: вручну або автоматично.

Докладніше з методикою налаштування обліку виробничих операцій в обліковій політиці організації можна ознайомитися в статті «Форма «Облікова політика організації»».

2. Відображення виробничих витрат

У процесі виробничої діяльності відбувається накопичення матеріальних і нематеріальних витрат, і ті, й інші витрати можуть обліковуватися як прямі, так і як непрямі. У типовій конфігурації для відображення матеріальних і нематеріальних витрат використовуються різні документи. Поділ витрат на прямі, загальногосподарські та витрати на брак визначається рахунком бухгалтерського обліку.

Важливим принципом обліку прямих виробничих витрат і витрат на брак (рахунки 23 і 24) є ведення аналітичного обліку в розрізі номенклатурних груп.

Облік прямих витрат (незавершеного виробництва) не деталізується до об'єктів випуску (продукції, послуг), а ведеться укрупнено в розрізі номенклатурної групи:

• це дає змогу накопичувати витрати більш адресно, оскільки до номенклатурних груп об'єднують продукцію, однотипну за складом витрат;
• на рівні номенклатурної групи задається податкове призначення для продукції, що виробляється.

До номенклатурної групи рекомендується об'єднувати продукцію, що має однакову структуру собівартості з погляду бухгалтерського та податкового обліку, належить до одного виду діяльності.

2.1. Накопичення матеріальних витрат

Передавання матеріалів і напівфабрикатів у виробництво відображається документом «Вимога-накладна» (Рис. 1).

Рисунок 1 – документ «Вимога-накладна»

Цей документ використовується для накопичення як прямих, так і непрямих витрат, залежно від зазначених у документі параметрів обліку витрат.

Списання матеріалів на різні підрозділи, а також з різних складів відображається окремими документами. У разі списання матеріалів на непрямі витрати (рахунок 91) рахунок витрат, аналітика рахунку та податкове призначення витрат поширюється на весь документ і зазначається на вкладці «Рахунки обліку витрат» (Рис. 2).

Рисунок 2 – заповнення документа «Вимога-накладна» на вкладці «Рахунки обліку витрат»

У разі списання матеріалів на прямі витрати (субрахунки рахунку 23) на різні аналітики обліку можна використовувати один документ, для цього потрібно в шапці документа увімкнути прапорець «Рахунки витрат на вкладці «Матеріали». У цьому разі рахунок витрат, стаття витрат, номенклатурна група витрат і податкове призначення заповнюватимуться за рядками (Рис. 3).

Рисунок 3 – заповнення документа «Вимога-накладна» на вкладці «Матеріали» з увімкненим прапорцем «Рахунки витрат на вкладці «Матеріали»»

Якщо на підприємстві прийнято списувати матеріали одночасно з реєстрацією факту виробничого випуску, то таку операцію можна відобразити за допомогою документа «Звіт виробництва за зміну». Для цього треба в шапці документа увімкнути прапорець «Списати матеріали» (Рис. 4).

Рисунок 4 – заповнення документа «Звіт виробництва за зміну» на вкладці «Матеріали» з увімкненим прапорцем «Списати матеріали»

2.2. Накопичення нематеріальних витрат

Накопичення нематеріальних послуг відображається в типовій конфігурації за допомогою таких документів:

• Витрати, пов'язані з послугами, отриманими від контрагентів, – документом «Надходження товарів і послуг» на вкладці «Послуги».
• Витрати, пов'язані з оплатою праці, відображаються документом «Нарахування зарплати працівникам організацій».
• Витрати, пов'язані з амортизацією необоротних активів, витрати майбутніх періодів – відображаються документом «Закриття місяця» з вибором відповідних регламентних операцій.
• Витрати, сплачені через підзвітну особу, – документом «Авансовий звіт» на вкладці «Інше».

3. Відображення операцій випуску готової продукції та послуг

Обов'язковими аналітичними розрізами обліку випуску готової продукції та послуг є підрозділи й номенклатурні групи.

У момент відображення операцій випуску контроль наявності та залишків витрат у незавершеному виробництві за зазначеним підрозділом і номенклатурною групою не виконується.

3.1. Випуск готової продукції за плановою собівартістю

Випуск готової продукції в типовій конфігурації, як правило, відображається за плановою (попередньою) собівартістю. Планова собівартість у документах випуску може зазначатися вручну або підставлятися за замовчуванням.

Для підстановки значень планової собівартості за замовчуванням необхідно:

• у довіднику «Типи цін номенклатури» створити тип цін, що позначає планові ціни виробництва;
• у формі налаштувань параметрів обліку на вкладці «Виробництво» у полі «Тип цін планової собівартості номенклатури» зазначити цей тип цін (Рис. 5);
• 
  Рисунок 5 – налаштування параметрів обліку

   

• документом «Установлення цін номенклатури» призначити ціни цього типу для номенклатури, що випускається (Рис. 6).
  
  Рисунок 6 – документ «Установлення цін номенклатури»

Основним принципом випуску продукції (напівфабрикатів) є те, що протягом періоду випуск відображається лише за плановою собівартістю. Відповідно й облік випущеної продукції (напівфабрикатів) протягом періоду ведеться за плановою собівартістю. Наприкінці періоду розрахунок фактичної собівартості здійснюватиметься пропорційно плановій вартості, зазначеній під час випуску.

Випуск готової продукції (напівфабрикатів) та їх оприбуткування на склад оформляється документом «Звіт виробництва за зміну» (Рис. 7).

Рисунок 7 – документ «Звіт виробництва за зміну»

Якщо під час виробництва утворюються зворотні відходи, то їх оприбуткування оформляється документом «Звіт виробництва за зміну» на вкладці «Зворотні відходи» (Рис. 8). Під час заповнення документа зазначається вартість зворотних відходів, яка не перераховується під час розрахунку собівартості.

Рисунок 8 – документ «Звіт виробництва за зміну», вкладка «Зворотні відходи»

3.2. Відображення випуску внутрішніх послуг

Під випуском внутрішніх послуг розуміється надання допоміжними підрозділами підприємства послуг для забезпечення господарської діяльності, зокрема забезпечення основного виробництва.

У бухгалтерському обліку така операція відображається проведенням ДТ 91 (23) – Кт 23.

3.3. Відображення випуску зовнішніх послуг

Під випуском зовнішніх послуг розуміється реалізація послуг стороннім контрагентам.

Випуск зовнішніх послуг можна відображати з використанням планової собівартості та/або без її використання. Вибір варіанта здійснюється в обліковій політиці організації, на вкладці «Виробництво».

Якщо в обліковій політиці зазначено розподіл прямих витрат «За плановою собівартістю випуску», то під час розрахунку собівартості витрати на випуск розподілятимуться пропорційно плановим цінам і для відображення використовується документ «Акт про надання виробничих послуг».

Якщо в обліковій політиці зазначено розподіл прямих витрат «За виручкою», то під час розрахунку собівартості витрати на випуск розподілятимуться пропорційно виручці від реалізації послуг і для відображення використовується документ «Реалізація товарів і послуг».

Докладніше можна прочитати в статті «Облік послуг і пов'язаних із ними доходів та витрат».

4. Розрахунок собівартості

Розрахунок собівартості виконується в кілька етапів:

• визначення порядку закриття переділів;
• розрахунок собівартості об'єктів випуску за прямими витратами основного та допоміжного виробництв за кожним переділом;
• розподіл загальновиробничих витрат;
• розрахунок собівартості об'єктів випуску з урахуванням розподілу загальновиробничих витрат, витрат на брак і зустрічного випуску.

4.1. Визначення переділів

Переділом називається етап виробництва, після закінчення якого утворюється готовий продукт, що підлягає відправленню на склад або в подальше виробництво.

У типовій конфігурації передбачено два способи визначення порядку проходження переділів:

1. За підрозділами – спосіб передбачає ручне завдання порядку закриття переділів.
2. За переділами – спосіб передбачає автоматичне визначення порядку закриття переділів.

Вибір способу здійснюється в налаштуванні «Облікова політика (бухгалтерський облік)».

Докладніше можна прочитати в статті «Багатопередільне виробництво».

4.2. Розподіл загальновиробничих витрат

Загальновиробничі витрати розподіляються лише за номенклатурними групами, у розрізі яких ведеться облік прямих витрат, пропорційно зазначеній раніше базі розподілу.

База розподілу встановлюється в регістрі відомостей «Методи розподілу непрямих витрат» (Рис. 9).

Рисунок 9 – заповнення регістру відомостей «Методи розподілу непрямих витрат організацій»

Спосіб розподілу може бути встановлений як загальний для всіх витрат, так і для кожної статті витрат і підрозділу. При цьому як база розподілу можуть виступати:

• «Обсяг випуску» як база розподілу використовується кількість випущеної в поточному місяці продукції, наданих послуг;
• «Планова собівартість випуску» як база розподілу використовується планова вартість випущеної в поточному місяці продукції, наданих послуг;
• «Оплата праці» як база розподілу використовується сума витрат, відображених за статтями витрат з видом «Оплата праці»;
• «Матеріальні витрати» як база розподілу використовується сума витрат, відображених за статтями витрат з видом «Матеріальні витрати»;
• «Прямі витрати» як база розподілу використовується сума витрат, відображених за статтями прямих витрат виробництва;
• «Окремі статті прямих витрат» як база розподілу використовується сума витрат, відображених за статтями прямих витрат, об'єднаних у довільний список. Списки статей витрат, включених до бази розподілу непрямих витрат, зберігаються в однойменному довіднику.

Для загальновиробничих витрат можна встановлювати спосіб розподілу з точністю до підрозділу та статті витрат. Це може знадобитися у випадку, коли для різних видів витрат необхідне застосування різних способів розподілу.

4.3. Інвентаризація незавершеного виробництва

Розрахунок фактичної собівартості виконується з урахуванням початкових залишків незавершеного виробництва, фактичних витрат виробництва звітного періоду та залишків незавершеного виробництва на кінець періоду. Якщо до собівартості продукції (робіт/послуг), випущеної у звітному періоді, мають бути віднесені не всі накопичені прямі витрати, то фіксація суми незавершеного виробництва на кінець звітного періоду виконується за допомогою документа «Інвентаризація незавершеного виробництва» (Рис. 10).

Рисунок 10 – документ «Інвентаризація незавершеного виробництва»

4.4. Розрахунок собівартості

Розрахунок собівартості випущеної продукції (виконаних робіт, наданих послуг) виконується регламентним документом «Закриття місяця» зі встановленим прапорцем «Розрахунок і коригування собівартості продукції (послуг)» (Рис. 11).

Рисунок 11 – документ «Закриття місяця»

Докладніше з методикою розрахунку фактичної собівартості можна ознайомитися в статті «Розрахунок фактичної собівартості продукції (бухгалтерський облік)».

5. Відображення виробничого браку

Браком у виробництві вважаються продукти, вироби, напівфабрикати, деталі, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за прямим призначенням або можуть бути використані лише після їх переробки чи виправлення.

Для цілей відображення в обліку брак поділяють на виправний і невиправний.

• Виправний брак – це вироби, напівфабрикати (деталі та вузли) і роботи, які можуть бути використані за прямим призначенням після виправлення дефектів, причому їх виправлення технічно можливе й економічно доцільне.
• Невиправний брак – це вироби, напівфабрикати, деталі та роботи, які не можуть бути використані за прямим призначенням і виправлення яких технічно неможливе або економічно недоцільне, тобто в тих випадках, коли виправлення браку потребуватиме витрат, що перевищують витрати на виготовлення нової продукції замість бракованої.

Відображення випуску бракованої продукції можливе двома способами:

• Документом «Звіт виробництва за зміну» на вкладці «Продукція», якщо неможливо оцінити суму втрат. У цьому разі вона буде розрахована наприкінці місяця за фактичними витратами документом «Закриття місяця» і потім списана на рахунок 24.
• Документом «Звіт виробництва за зміну» на вкладці «Зворотні відходи», якщо для випущеної продукції можна визначити фіксовану справедливу вартість. Така вартість наприкінці місяця не перераховується. Загальна сума накопичених витрат, зменшена на вартість браку, розподіляється на інші випуски готової продукції належної якості.

Докладніше з методикою відображення браку можна ознайомитися в статті «Облік браку».