Використання дублюючого коду
1. Дублюванням коду називається спосіб розробки конфігурації, за якого під час створення нового функціоналу без змін копіюються вже наявні фрагменти коду або цілком процедури й функції, і при цьому функціонал, що копіюється, за логікою застосунку має бути однаковим.Див. також
1. Дублюванням коду називається спосіб розробки конфігурації, за якого під час створення нового функціоналу без змін копіюються вже наявні фрагменти коду або цілком процедури й функції, і при цьому функціонал, що копіюється, за логікою застосунку має бути однаковим.
Дублювання коду створює проблеми для супроводу розроблюваної конфігурації:
- до копії потрапляють усі помилки з дубльованого коду;
- під час виправлення помилок існує ймовірність пропустити деякі входження;
- витрати на виправлення помилок збільшуються;
- ускладнюється розуміння структури програми.
Дублювання часто виникає через неможливість доступу до написаного раніше коду (наприклад, якщо написаний раніше код розміщено в модулі тієї чи іншої форми, а його використання потрібне під час розробки іншої форми).
Слід обережно ставитися до дублювання коду та за можливості намагатися його уникати. Основний спосіб уникнути дублювання коду — переробити наявний код. Це дасть змогу винести процедури й функції, алгоритми яких можуть бути використані повторно, з модулів об'єктів і модулів форм до загальних модулів.
2. Слід пам'ятати, що дублювання коду є виправданим і має виконуватися, якщо розвиток функціоналу в майбутньому може призвести до значної розбіжності двох варіантів коду.
Див. також
- Розробка конфігурацій із повторним використанням спільного коду та об'єктів метаданих
