У чому відмінності між викладачем-практиком і викладачем-теоретиком?

Теорія і практика нерозривно взаємопов'язані між собою, тому що теоретичні висновки виникають за рахунок практичної діяльності, але водночас це цілком протилежні поняття, адже теорія — це система конкретних знань, яка дає цілісне уявлення про явище або об'єкт, що вивчається, а практика, своєю чергою, — це діяльність, спрямована на освоєння та перетворення об'єкта або явища, що вивчається, і є одним із факторів для подальшого розвитку суспільства загалом.

Конфлікт теорії та практики існує вже давно, війна між викладачами-практиками і викладачами-теоретиками, війна досвіду й ідеї. Що ж є більш необхідним? Порожня, ніяк не закріплена теорія є такою ж непридатною, як і факт, якому не передує ідея. Теорія не може існувати без дійсності, як факт без думки й ідеї. Але теорія допомагає практиці.

Перед тим як зайнятися якимось експериментом, необхідно виключно добре вивчити теоретичні основи цього експерименту. Виходячи з вищенаписаного, можна впевнено заявити, що теорія не тільки є підготовчим етапом до здійснення практичної діяльності, а й допомагає всебічно її розвивати. Але, на жаль, цей конфлікт досі не вирішений у науці. Знання, які намагається дати нам викладач-теоретик, є досить нудними й часто нецікавими, а ще нам важко уявити, як відбувається те чи інше явище, процес. Але це є певною базою та фундаментом для нашої професії. Якщо ми не вивчимо вже зараз необхідний нам план рахунків, то навряд чи зможемо зробити це потім; або первинну документацію: не розуміючи, як і чому вона заповнюється, немає сенсу далі говорити про кар'єру бухгалтера.

З викладачем-практиком усе відбувається веселіше. Він постійно розповідає щось цікаве зі свого багатого досвіду, оскільки йому доводилося стикатися з такими нетиповими ситуаціями, з якими викладач-теоретик не впорався б, тим самим привертаючи увагу студентів. Важко недооцінити такого викладача, адже він формує особистість у студента, і, мабуть, правильно буде сказати, що за викладачами-практиками є майбутня методика викладання, особливо з огляду на новоявлену й модну Болонську систему.

Звісно, викладачі-практики дають набагато більше корисних і конкретних знань, ніж кабінетні теоретики. Бухгалтер-теоретик, на мою думку, не може дати того обсягу знань, як бухгалтер-практик. З вищенаписаного випливає, що студентам необхідніше вчитися у викладача-практика. Але проблема виникає в тому, що хоча викладачі-теоретики слабко розбираються в практиці, бо, можливо, взагалі з нею не стикалися (а це досить важлива проблема сучасної системи освіти), але вони володіють тією необхідною методикою викладання.

З викладачами-практиками все навпаки. Вони хоч і володіють практичними вміннями, але все ж слабко розбираються в методиці викладання предмета. Мені здається, що це парадокс нинішньої системи освіти: викладачі-теоретики знають як, але не знають що, а викладачі-практики знають що, але не знають як. Чи можемо ми в такому разі говорити хоча б про нормальні знання? Звісно, не можемо. Моє бачення цієї проблеми — у поганій підготовці спеціалістів, які не можуть поєднати в собі і практика, і теоретика одночасно. Навряд чи вирішення цієї проблеми в майбутньому може бути здійснене з розвитком вищої освіти в тому стані, в якому вона перебуває на цьому етапі.

На сьогодні університети дають недостатній рівень підготовленості, адже за моєю спеціальністю — облік і аудит — на предмет «бухгалтерський облік» виділяється зовсім мало годин на вивчення дисципліни, а предметам, які я не хотіла вивчати і, мабуть, вони не дуже знадобляться мені в житті та професії, приділяється дуже велика увага. У найкращому разі така система підготовки бухгалтерів призведе хіба що до формування освіченого теоретика, а не практика, який зміг би реалізувати на ділі вивчені теоретичні положення, адже сучасні університети вчать не думати чи мислити, а банально знати. Мабуть, для виховання високоякісних творців своєї справи нашій владі необхідно замислитися над поліпшенням системи вищої освіти.

Я вважаю, що нашій країні потрібні зовсім інші методи організації освіти у вищих навчальних закладах. Насамперед необхідні викладачі, які можуть поєднувати і теорію, і практику. Наявність таких викладачів дуже необхідна, але, на жаль, реальність засмучує. Як теоретик, він може багато знати й донести до студентів, а коли опиниться на звичайному підприємстві, то не знатиме, як застосувати свої знання. Як практик, за рахунок набутого досвіду роботи, на семінарських заняттях він буде як риба у воді, але пояснити теорію йому буде дуже важко, якщо він не матиме можливості перетворити теорію на певні практичні дії, якщо він не матиме специфічного «містка» між теорією та практикою. Але не існує такого викладача-практика, який би зовсім не спирався на певну теорію, яку він вважає правильною чи доцільною в цьому випадку, і не існує викладача-теоретика, який би ніколи у своєму житті не спирався на якісь конкретні факти. Але якщо не можна довіряти кабінетним дослідженням викладача-теоретика, то чи можна довіряти певному досвіду викладача-практика? Невже бухгалтерська справа настільки легка, що варто лише стати бухгалтером, щоб зрозуміти всю сутність цієї професії? Невже достатньо всього лише кількох років бухгалтерії, щоб вирішити всі особливо гострі питання сучасної бухгалтерії? Але чи можна говорити про бухгалтерію взагалі, якщо майбутнім спеціалістам відводиться у найкращому разі місяць практичної діяльності на підприємстві?

Варто зазначити, що бухгалтерія — досить давня й цікава професія. Не потрібно навіть доводити те, що жодне підприємство не зможе нормально функціонувати й розвиватися без бухгалтера. Але є і свої нюанси, тому що людина, яка претендує на цю посаду, повинна мати певні знання та вміння, вміло користуватися ними для бездоганного виконання своїх обов'язків. І це ще не весь перелік. Бухгалтер повинен бути уважним, відповідальним, скрупульозним, наполегливим, мати добру пам'ять і вміти концентрувати увагу на важливіших речах, добре володіти комп'ютером, а особливо новітніми системами бухгалтерського обліку, зокрема, «1С Бухгалтерія». Окрім вищезазначеного, потрібно вміти зберігати таємниці, тому що не є відкриттям те, що бухгалтер — це друга людина після керівника фірми або підприємства, яка володіє інформацією, що є конфіденційною. Але й цього мало для такої професії.

Необхідно чітко знати законодавчі та нормативні акти, постанови, кореспонденцію рахунків, документообіг на підприємстві тощо. Не існує чіткого правила, як повинен діяти бухгалтер у тій чи іншій ситуації: його рішення залежать від рівня знань, які він може використовувати на практиці. Висококваліфікований бухгалтер — це дуже шанована й безцінна людина на підприємстві, але не варто приділяти цьому багато уваги й пишатися цим статусом, а треба чітко розуміти та виконувати свої завдання й обов'язки, а саме: забезпечувати перевірку балансів підприємств, надавати необхідні висновки контролюючим органам, вести облік і звітність. У цьому й полягає важка та дуже відповідальна робота бухгалтера. Але знову виникають питання. Чи під силу нам така професія? Чи не краще бути просто теоретиком, не заглиблюючись у практичну діяльність бухгалтерів? Як на мене, то професія бухгалтера є дуже цікавою і, без сумніву, окрім теорії, потребує якомога більше практики, адже практика безперечно важлива для виховання справжнього спеціаліста, тому що вона дозволяє визначити наявність умінь і навичок організаторської чи управлінської діяльності, приймати важливі рішення з урахуванням можливих наслідків, уміти застосовувати певні інноваційні шляхи в майбутній професії тощо. Але стовідсотково визнавати важливість практики й фактів, відсуваючи на задній план теорію, абсолютно неправильно.

Теорія — це наша база, без якої про практичну діяльність і говорити нема чого. Вона виступає в ролі супутниці та помічниці практики, і уявити їх одне без одного дуже важко. Не розуміючи сутності понять актив, пасив, баланс, кредиторська та дебіторська заборгованість, ми, звісно, зможемо відтворити це на практиці, але пояснити, навіщо ми це зробили, — ні. Уміння ми зможемо показати, але далі діяти, виходячи із ситуації, не зможемо, бо діємо лише за вивченими шаблонами, а це означає, що знання у нас дуже поверхневі.

Якщо ж хтось зі студентів у майбутньому не збирається присвятити себе практичній діяльності, то зовсім не завадить заглибитися в теоретичні основи предмета, які підвищать рівень розвитку та розширять світогляд особистості. Така людина є високоінтелектуальною. На цьому етапі досить важко визначитися між теорією та практикою, між тим, що важливіше. Але мені, мабуть, більше подобається не ідея, а все ж досвід, тому що викладач-практик — успішний практикуючий бухгалтер, який може оцінити зроблену студентом роботу не лише з боку сухої теорії, а й з боку сучасної, реальної бухгалтерії. Практик зможе передати нам думку, виведену зі свого досвіду, а це коштує більшого, ніж банальна теорія книг, яка дуже часто змінюється у зв'язку з історією нашої країни, зміною політичної влади.

На жаль, процес навчання нам забезпечують не викладачі-практики, а викладачі-теоретики. Як наслідок, випускники університетів працюють на підприємствах різних форм власності (і це в найкращому випадку, адже знайти в наш час роботу так само складно, як і в 1991-1992 рр.), мало хто з них досяг суттєвих успіхів і тим більше відкрив власний бізнес. Інша справа, коли викладач поєднує в собі і практика, і теоретика. Таких викладачів дуже мало. Вони швидко й без проблем орієнтуються як у теоретичній, так і в практичній діяльності. В аудиторіях ці педагоги вміють вдало донести знання до студентів, подаючи їх так, що інформація успішно вкладається в студентських головах. Для цих обдарованих людей аудиторія — це не просто місце для проведення лекцій, це творча лабораторія. Лекції, практичні заняття у такого викладача — це щось надзвичайно цікаве. Такий спеціаліст є зразком для наслідування для пересічного студента.

Тому я вважаю, що якщо є бажання стати викладачем, то необхідно віддавати перевагу практиці над теорією. Але вивчати теорію, паралельно займаючись практикою, потрібно, щоб бути розумною людиною і постійно розширювати свій кругозір у такій нелегкій, але все ж цікавій професії.