Навчання за рахунок роботодавця: як уникнути податкових та трудових ризиків

Види навчання за ініціативою роботодавця і їх особливості

Договір про навчання: що слід зазначити

Звільнення і питання повернення витрат на навчання

Види навчання за ініціативою роботодавця і їх особливості

Коли підприємство приймає рішення інвестувати у навчання персоналу, важливо розуміти різновиди такої підготовки з точки зору трудового законодавства. Зазвичай виділяють три основних види:

• Професійна підготовка – для тих, хто не має відповідної професії. Це може бути здобуття освіти у профільному закладі й отримання нової кваліфікації.
• Перепідготовка – для працівників, які вже мають фах, але хочуть змінити спеціалізацію (наприклад, бухгалтер проходить навчання на кадровика).
• Підвищення кваліфікації – продовження навчання у межах існуючої професії для поглиблення знань і підвищення майстерності (семінари, тренінги, додаткові курси).

Варто зазначити, що навчання, яке прямо передбачене законодавством (наприклад, курси з охорони праці), у будь-якому разі оплачується роботодавцем і не потребує окремої домовленості про повернення коштів.

Договір про навчання: що слід зазначити

Компанії, вкладаючи у розвиток кадрів, зацікавлені в тому, щоб інвестовані ресурси працювали на неї якнайдовше. Саме тому з працівником часто укладається договір, який зобов'язує його відпрацювати певний період після завершення навчання. У цьому договорі чи безпосередньо в трудовій угоді мають бути прописані такі ключові пункти:

• Період навчання (дата початку й завершення).
• Мета навчання (чітко вказати спеціалість чи напрямок підвищення кваліфікації).
• Документ, який працівник отримає після навчання і який підтверджує пройдений курс.
• Фактична, документально підтверджена вартість навчання.
• Зобов'язання працівника працювати на цій посаді визначений строк, освоїти професію й застосовувати набуті знання.
• Умови, за яких працівник зобов’язаний повернути витрати на навчання, якщо він звільниться раніше обумовленого терміну без поважної причини. Повернення коштів здійснюється пропорційно невідпрацьованому часу, якщо інше не прописано у договорі.

Ці умови потрібно вивчати дуже уважно: у разі звільнення доведеться відшкодувати частину або повну суму витрат на власне навчання.

Звільнення і питання повернення витрат на навчання

Дія договору може бути припинена у разі звільнення працівника. Чинними підставами для звільнення без обов’язку відшкодовувати витрати на навчання вважаються:

• Переведення чоловіка/дружини на роботу в іншу місцевість чи країну.
• Серйозне захворювання, що унеможливлює подальшу роботу, підтверджене медичним висновком.
• Необхідність постійного догляду за тяжко хворими родичами (за медичною довідкою) або інвалідами I групи.
• Переїзд у зв'язку зі зміною місця проживання.
• Обрання на виборні посади, здобуття місць за конкурсом.
• Зарахування до вищого чи середнього професійного навчального закладу, вступ до аспірантури, клінічної ординатури тощо.
• Порушення з боку роботодавця умов трудового чи колективного договору.
• Закон допускає також звільнення за поважною причиною для пенсіонерів, осіб з інвалідністю, вагітних жінок, матерів з дітьми до 8 років, а також працівників, які виховують трьох і більше дітей до 16 (18 для учнів).

Неповажними причинами вважаються звільнення «за власним бажанням», якщо вони не підпадають під зазначені категорії, а також звільнення за дисциплінарні порушення (наприклад, прогули, перебування на роботі у нетверезому стані тощо).

Окрема ситуація виникає у разі суттєвого погіршення умов праці, наприклад, у зв'язку з економічною кризою. У подібних випадках, якщо працівник може довести нестерпність чи неприйнятність умов, є ймовірність, що суд визнає звільнення поважною причиною, а отже, підстав для повернення витрат на навчання не виникне.