Відшкодування шкоди працівником підприємства

На підприємствах, що здійснюють господарську діяльність, мають місце факти знищення, псування, розкрадання, втрати або нестачі товарно-матеріальних цінностей. Поза всяким сумнівом, особа, винна у вчиненні цих дій, повинна відповідати за скоєне, вона повинна відшкодувати підприємству шкоду, завдану цим правопорушенням. При відшкодуванні шкоди необхідно відповісти на запитання: у якому розмірі та яким чином здійснюється відшкодування шкоди?

Припустімо, що в результаті дій працівника підприємства постраждало майно підприємства, і зв'язок між шкодою та його діями доведено. Згідно з КЗпП працівник відшкодовує шкоду, заподіяну підприємству, у розмірі, що не перевищує місячного окладу. За наявності ж договору про повну матеріальну відповідальність розмір відшкодування становитиме суму прямої дійсної шкоди.

Працівник, який завдав шкоди підприємству, притягується до матеріальної відповідальності незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Зупинимося на понятті «завдання шкоди». Ст. 22 Цивільного кодексу свідчить, що особа, яка зазнала збитків унаслідок порушення її цивільних прав, має право на їх відшкодування, причому ч.2 ст.22 під збитками розуміє втрати або витрати, пов'язані зі знищенням або псуванням товарно-матеріальних цінностей, а також упущену вигоду.

Ч.3 ст.22 свідчить, що в повному обсязі збитки підлягають відшкодуванню, якщо це передбачено договором про повну матеріальну відповідальність працівника підприємства.

Трудовим законодавством передбачено, що недоотриману вигоду стягнути з працівника не можна. Також, залежно від займаної посади, працівник може нести або обмежену, або повну матеріальну відповідальність. Ст. 135 КЗпП містить перелік випадків, за яких за завдану шкоду настає повна матеріальна відповідальність. Усі інші працівники згідно зі ст. 132–133 КЗпП за завдану шкоду відповідають у розмірі суми свого заробітку за місяць, який визначається як середньомісячний.

У повному обсязі стягнути шкоду можна лише з працівника, який виконує роботу або обіймає посаду, що дозволяє укласти з ним такий договір згідно з чинним законодавством.

Якщо укладено договір про повну матеріальну відповідальність, то це ще зовсім не означає, що всю суму шкоди відшкодовуватиме працівник.

Працівники лише тих професій, які передбачають роботу з товарними та грошовими цінностями, повинні укладати з підприємствами договори про повну матеріальну відповідальність. Тобто з головним бухгалтером або менеджером підприємства укласти договір про повну матеріальну відповідальність можна, але він не матиме юридичної сили. Ще під час відкриття підприємства подібні договори зазвичай укладають лише з працівниками, які працюють з матеріальними цінностями організації.

Працівник, винний у завданні підприємству матеріальної шкоди, згідно зі ст.130 КЗпП може добровільно відшкодувати її повністю або частково.

Згідно зі ст. 130 КЗпП, працівник, винний у заподіянні шкоди, може добровільно відшкодувати її повністю або частково. До речі, відшкодувати шкоду можна не лише у грошовому вигляді. Відповідно до наказу керівника, виданого на підставі заяви працівника, винуватець шкоди може відшкодувати її рівноцінним майном або ж виправити пошкоджене. Якщо ж працівник, винний у завданні шкоди, не бажає її відшкодовувати, законодавство дозволяє утримати грошові кошти з його заробітної плати. Таке утримання здійснюється відповідно до наказу керівника підприємства. Дата видання наказу при цьому не повинна перевищувати двох тижнів з дня виявлення шкоди. Цей факт потребує документального підтвердження — рапорту, заяви, акта або службової записки.

Наказ про стягнення може бути виданий після закінчення семи днів з дня повідомлення про нього працівникові. Якщо працівник не впевнений у сумі шкоди, то він може подати заяву до комісії з трудових спорів або безпосередньо до суду.

Утримати шкоду без згоди працівника можна лише в тому разі, якщо сума шкоди не перевищує середньомісячний заробіток працівника. Величина середньомісячного заробітку визначається за даними за останні два місяці роботи винуватця шкоди. Якщо сума шкоди, завданої підприємству, перевищує середньомісячний заробіток, а працівник добровільно не бажає її відшкодувати, то керівництво підприємства повинно звернутися до суду. Максимальний строк звернення до суду становить один рік з моменту виявлення шкоди, завданої працівником. При утриманні шкоди в будь-якому разі необхідно враховувати, що загальна сума всіх утримань із неї при кожній виплаті зарплати не може перевищувати 20%. Згідно зі ст. 128 КЗпП, якщо працівник має кілька виконавчих листів, то загальне утримання не повинно перевищувати 50%.