Як навчитися вчитися?

На сьогоднішній день велику роль у нашому суспільстві відіграють знання. Без них ти нікому не потрібен у сучасному світі. З самого дитинства потрібно змусити себе полюбити навчання, не тому що так треба, а тому що життя стане легшим і відкриються нові можливості. Основний період розвитку людини припадає на школу, тому з першого класу потрібно старатися вчитися. Багато що ще залежить від викладачів. Пояснювати матеріал у школі слід спочатку на простих прикладах, а потім переходити до складніших речей. На жаль, багато викладачів цього не розуміють і намагаються якомога швидше викласти матеріал за графіком, не думаючи, зрозумілий він чи ні. Ще на процес навчання впливає оточення, коло спілкування дитини. Як кажуть, «з ким поведешся, того й наберешся».

Для прийняття на роботу потрібні диплом і стаж роботи. Але де взяти стаж роботи, якщо потрібно вчитися, щоб отримати цей диплом? Більшість претендентів беруть на роботу, навіть не поглянувши на зміст диплома. Це просто формальність, обов’язкова відмітка про наявність вищої освіти. Роботодавець, коли проводить співбесіду, сам визначає рівень знань у конкретній сфері та взагалі весь рівень знань людини. Він проводить своєрідне тестування, щоб найняти справді гідну людину, яка приноситиме прибуток його компанії. Зазвичай беруть людей, які готові та хочуть вчитися, які можуть вчитися й полюбити вчитися чомусь новому. Не потрібно витрачати час на безглузді речі, завжди треба вдосконалюватися.

Наведу приклад із життя. У мене є дідусь, який дуже любить навчати інших. Це приносить йому задоволення. Його люблять слухати, оскільки завжди можна взяти для себе щось корисне з його історій. Колись, у другому чи третьому класі, він прищепив мені любов до математики. Зараз я навчаюся на економіста, що тісно пов’язано зі знанням цієї науки. Навчав мене дідусь елементарно. Спочатку ми просто вчилися рахувати. А щоб маленькій дитині не було нудно, дідусь знайшов підхід, і ми стали рахувати кольорові машини. Таким чином, він зацікавив мене, і далі я самостійно вчилася вчитися та намагалася зацікавити інших схожим методом.

Ще один приклад із життя — це те, як дідусь не втрачав ані хвилини вільного часу, а спрямовував свій час на здобуття додаткових знань. У Радянському Союзі знання англійської мови не було обов’язковим. Але коли дідусь навчався у військовій академії в Петербурзі, то в транспорті дорогою додому він вчив англійські слова зі словника, який носив із собою. Таким чином, він розширював свій ​​словниковий запас. Зараз він на пенсії, життя у нього було складним. Але він досяг вершин у військовій кар’єрі, був бригадиром батальйону, військовим комісаром у місті Луцьку. Після виходу на пенсію він і далі відкриває для себе нову інформацію, читає книги, занурюється в історію і, коли знаходить цікаві факти, завжди ділиться з онуками.

Коли вивчив новий матеріал, то обов’язково потрібно через певний проміжок часу повторювати, адже, як кажуть, «повторення — мати навчання» (як це робить мій дідусь).

Цими прикладами з життя я хочу сказати, що людина протягом усього життя намагається вчитися, вдосконалюється, вчить інших людей вчитися, дає стимул і надихає на навчання.

Навчання, по суті, важка річ, і не завжди всім дається, але куди в наш час без знань? Людині притаманні такі якості, як бажання розвиватися, розвивати в собі нові вміння, навички, пам’ять. Для того, щоб хотілося вчитися, потрібно ставити перед собою мету й іти до неї. Адже нині людина без знань нікому не потрібна. Щоб вивести нашу країну на новий рівень, потрібні молоді спеціалісти, які розбираються у своїй справі. На жаль, у школі чи в університеті у дітей відбивають охоту до навчання. Як? Якщо викладач читає з листочка на лекції, то зрозуміло, що мало кому буде цікаво слухати, а тим більше запам’ятовувати ту чи іншу інформацію. А буває, коли викладач цікаво веде пару, дає цікаві домашні завдання, заохочує до свого предмета, тоді справді є бажання вчитися. Одразу наведу приклад. На третьому курсі ми почали вивчати бухгалтерський облік. Як на мене, то дуже важкий предмет. Але якщо його добре пояснити, усе стає ясним і зрозумілим. Завжди ставила собі запитання, як швидко можна писати дебет, кредит, і тим більше знати та орієнтуватися в планах рахунків? Коли ми почали вивчати цей предмет, для мене відкрилося багато чого цікавого. Нам не давали матеріал за підручником, а пояснювали все на прикладах із життя. Нам доносили інформацію так, що все було зрозуміло. Ще заохочували різними завданнями, які було справді цікаво виконувати. Після закінчення загального курсу я можу сказати, що зможу написати ту чи іншу бухгалтерську проводку або скласти баланс, і це не потребуватиме великих зусиль. Тобто викладач дав нам стимул до навчання. На мою думку, має бути саме така система викладання та донесення знань до студентів.

Можна зробити висновок, що навчання — це життя. Як ти будеш вчитися й навчати інших, так і складеться твоє майбутнє. Тому потрібно розставляти пріоритети й робити правильний вибір.

Алабердіна Валерія