Оплата простою
У цій статті наведено порядок дій, який дає змогу відобразити нарахування за час простою працівнику організації. Наведені в методиках рекомендації моделювалися в конфігурації «Зарплата і кадри для бюджетних установ України», редакція 1.0. Матеріал також актуальний для конфігурації «Комплексний облік для бюджетних установ України», редакція 1.0. <a name="obshchie-polozheniya"></a><h2>Загальні положення</h2> <ol> <li>Згідно зі ст. 34 КЗпП, простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, непереборною силою або іншими обставинами.</li> <li>Згідно зі ст. 113 КЗпП:</li> <dl><dt>2.1. Час простою не з вини працівника, якщо працівник попередив власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших посадових осіб) про початок простою, оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). </dt><dt>2.2. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя або здоров'я працівника чи людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. </dt><dt>2.3. Час простою з вини працівника не оплачується.</dt></dl></ol> <a name="poryadok-otrazheniya-prostoev"></a><h2>Порядок відображення простоїв</h2>
Читати
