Методика віднесення витрат за амортизацією необоротних активів на конкретні найменування продукції

На виробничих підприємствах досить частою є ситуація використання необоротного активу для випуску однієї або кількох позицій продукції. При цьому необоротний актив може використовуватися для випуску:

• лише одного найменування продукції;
• групи постійних найменувань продукції;
• довільного набору найменувань продукції зі схожими характеристиками.

Відповідно виникає необхідність віднесення витрат за нарахуванням зносу на собівартість конкретних найменувань продукції.

Завдання віднесення витрат за нарахуванням зносу необоротного активу на собівартість продукції можна вирішити кількома способами.

1. У довіднику «Необоротні активи» на вкладці «Додатково» можна вказати конкретне найменування продукції, на собівартість якого буде віднесено витрати за нарахуванням зносу (див. рисунок).
   

   Якщо продукцію вказано, то документ «Нарахування зносу» формуватиме рухи з обліку витрат на випуск продукції із зазначенням продукції.

   Цей спосіб зручний, якщо необоротний актив використовується для виробництва одного найменування продукції (наприклад, верстат на конвеєрі) і не використовуватиметься для виробництва іншої продукції.

2. Створити нову статтю калькуляції в довіднику «Статті калькуляції», потім створити новий вид витрат у довіднику «Види витрат» і вказати в ньому як статтю калькуляції раніше введену статтю. Далі слід вказати вид витрат у картці відповідних необоротних активів, а поле продукція залишити незаповненим.

   Для того щоб витрати були віднесені на собівартість продукції, необхідно вказати статтю калькуляції в нормах на виробництво продукції. При цьому фактичні витрати будуть розподілені між усією продукцією, виробленою протягом періоду, для якої ця стаття калькуляції нормувалася.

   Єдиним недоліком такого методу є розростання списку статей калькуляції.

3. У принципі можна обійтися і без вищезазначених способів та використати для розподілу витрат однойменний документ. Для спрощення все ж рекомендується виділяти окремий вид витрат. Розглянемо цю методику на прикладі.

   Підрозділ випускає деякі види продукції А, Б, В тощо. У цьому підрозділі існує необоротний актив, який обслуговує лише види продукції А і Б, а до інших видів продукції він не має жодного стосунку, відповідно, витрати слід відносити на собівартість лише цієї продукції.

   Для отримання потрібного результату слід:

   1. Створити новий вид витрат, при цьому статтю калькуляції можна залишити незмінною.
   2. Вказати цей вид витрат у картці необоротного активу. А поля «Вид діяльності» та «Продукція» залишити незаповненими.
   3. У нормах витрат для продукції А і Б вказати відповідну статтю калькуляції (статтю, що використовується у виді витрат).

      Під час нарахування амортизації витрати за нарахуванням зносу для цього необоротного активу будуть зафіксовані без урахування виду діяльності та продукції.

   4. Наприкінці періоду слід розподілити накопичені витрати за витратою з п.1 між продукцією А і Б за таким алгоритмом.
   5. • Здійснити розподіл витрат за видами діяльності. Під час розподілу встановити фільтрацію за підрозділом, видом витрат і порожнім видом діяльності.
      • Здійснити розподіл витрат за замовленнями. Під час розподілу встановити фільтрацію за підрозділом, видом діяльності, видом витрат і порожнім замовленням.
      • Здійснити розподіл витрат за продукцією. Під час розподілу встановити фільтрацію за підрозділом, видом діяльності, видом витрат, замовленням і порожньою продукцією.

      Під час заповнення документів слід залишати в табличній частині лише потрібні елементи. Наприклад, під час розподілу витрат між продукцією в табличній частині слід залишити лише продукцію А і Б.

      Розподіл між замовленнями слід проводити лише у разі, якщо продукція випускалася за видом діяльності, для якого встановлено ознаку позамовного виробництва.

   Таким чином, якби в нашому прикладі продукція А і Б випускалася за двома видами діяльності (один з ознакою масового виробництва, другий з ознакою позамовного) і при позамовному виробництві за одним замовленням, то для повного розподілу витрат слід було б провести 4 документи «Розподілу витрат» (за підрозділами, за замовленням для позамовного виробництва, за продукцією для позамовного виробництва, за продукцією для масового виробництва). Необхідність створення великої кількості документів і є основним недоліком цієї методики.