Налаштування, що впливають на облік виробничої діяльності

Робота в будь-якій системі повинна починатися з налаштування, виходячи з цього, перш ніж розпочати підготовку будь-яких документів, зайдемо в «Налаштування параметрів обліку» (вкладка «Підприємство») і «Облікову політику організацій» (вкладка «Підприємство - Облікова політика»), оскільки вони мають параметри, які впливають на розрахування собівартості продукції, що випускається.

Налаштування параметрів обліку

Вибираємо один тип цін планової собівартості (налаштування параметрів обліку, вкладка «Виробництво»), довідник «Типи цін номенклатури». Цей довідник необхідний для збереження типів цін на продаж організації або цін відправників/постачальників.

Відпускними цінами користуються для автоматичної підстановки в документах відвантаження. Один з їх видів має особливе призначення. Це такий тип цін, що містить інформацію не про ціни для покупців, а цифру планової собівартості номенклатури («Налаштування параметрів обліку»), і називається «Спеціальна». Він створюється користувачами вручну.

Таке налаштування не є обов'язковим, але тим не менш воно значно полегшить вашу роботу з оформлення документів, пов'язаних із виробничими послугами. Тобто якщо для продукції, що випускається, внесено вартість цього типу, то під час оформлення документів випуску ця вартість автоматично вноситься як планова собівартість.

Але для того, щоб спеціальні ціни застосовувалися, недостатньо внести їх до довідника «Типи цін номенклатури» і відзначити в «Налаштуваннях параметра обліку». Необхідно за допомогою документа «Установлення цін номенклатури» призначити ці особливі ціни на номенклатуру, що випускається. Надалі ця вартість (планова собівартість) перебуватиме в тимчасовому регістрі відомостей «Ціни номенклатури».

Протягом місяця всі витрати на виробничу діяльність накопичуються на таких рахунках обліку витрат:

· прямі виробничі витрати на субрахунках рахунку 23;

· витрати на брак, рахунок 24 «Брак у виробництві»

· непрямі витрати на виробництво на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» (ЗВВ).

В обліковій політиці на вкладці «Виробництво» («Облікова політика організацій»), яка сама має 3 вкладки, вносяться параметри обліку виробничих операцій. На вкладці «Рахунок 23» задають базу розподілу витрат основного й допоміжного виробництва для продукції, виробничих послуг стороннім замовникам, а також для внутрішніх виробничих послуг, наданих власним підрозділам.

Для продукції спочатку визначено спосіб розподілу «За плановою собівартістю випуску», а отже, за тими спеціальними цінами, які були задані документом «Установлення цін номенклатури».

Облікова політика організацій

Вкладка «Рахунок 91» містить параметри обліку загальновиробничих розрахунків.

Певний час загальновиробничі витрати (ЗВВ) у податковому обліку не вносилися до собівартості продукту. Для того, щоб зблизити бухгалтерський і податковий обліки, на вкладці «Рахунок 91» існує опція «Не розподіляти в БО загальновиробничі витрати на собівартість продукції». Наразі користуватися цією опцією не потрібно, оскільки, спираючись на Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», загальновиробничі витрати в обліку переносяться до собівартості продукту, робіт, послуг. На вкладці «Рахунок 91» («Перенесення загальновиробничих витрат») потрібно вказати, як саме переносити загальновиробничі витрати. Ці витрати переносяться на номенклатурні групи щодо внесеної бази розподілу. А база розподілу вноситься в регістрі відомостей «Методи розподілу непрямих витрат організації». Потрібно пам'ятати, що спосіб розподілу може бути встановлений як для всіх витрат, так і індивідуально для кожної статті витрат і кожного підрозділу, як база розподілу виступає:

· «Обсяг випуску» → базою розподілу є кількість випущеної в поточному місяці продукції;

· «Планова собівартість» → базою розподілу виступає планова вартість випущеної в поточному місяці продукції (послуг);

· «Матеріальні витрати» → як база розподілу використовується сума витрат, відображених за рахунком 23 і як статтю витрат яких зазначено «Матеріальні»

· «Оплата праці» → базою розподілу є сума витрат, відображених за рахунком 23 на статтях витрат з видом «Оплата праці».

Щоб установити для всіх загальновиробничих витрат один спосіб розподілу, потрібно для цього способу не зазначати рахунок витрат, підрозділ і статтю витрат.

Перенесення загальновиробничих витрат

Під час розподілу беруться до обліку податкові призначення витрат. Це відбувається таким чином:

· ЗВВ податкового призначення «Опод. ПДВ» розподіляються у вартість продукції та НЗВ того самого податкового призначення;

· ЗВВ податкового призначення «Неопод. ПДВ, будь-яка госп.» розподіляються у вартість продукції та НЗВ того самого податкового призначення;

· ЗВВ податкового призначення «Пропорц. опод. ПДВ» розподіляються у вартість усієї продукції та НЗВ організації незалежно від їх податкового призначення.

Відповідно до П(С)БО 16 загальновиробничі витрати можуть бути постійними та змінними. У програмі для такого розподілу у формі довідника «Статті витрат» призначено прапорець «Постійна витрата». Нагадаємо, що постійні загальновиробничі витрати розподіляються відповідно до нормальної потужності підрозділів. Нормальна потужність і відповідні їй розміри постійних витрат задаються в регістрі відомостей «Показники за нормальної потужності». При цьому під час розрахунку собівартості випущеної продукції, якщо нормальна потужність не досягнута, частину постійних витрат буде віднесено на собівартість продукції (субрахунок 901).

Облікова політика «Податкове призначення нерозподілених постійних ЗВВ» під час налаштування відображає податкове призначення цих витрат («Перенесення загальновиробничих витрат»). Стандартно витрати мають податкове призначення «Негосп.», що означає, що вони не використовуються в податковому обліку.

Важливо! Розробники радять підприємствам, які здійснюють розподіл постійних ЗВВ між рахунком 23 і рахунком 90, отримати індивідуальне податкове роз'яснення щодо права визнання нерозподілених постійних ЗВВ у податковому обліку.

Стаття витрат. Оклади й тарифи

Останньою є вкладка «Переділи». У цій вкладці необхідно вибрати один спосіб розрахунку собівартості виробництва: або «За переділами», або «За підрозділами».

Термін «переділ» має на увазі певний етап виробництва продукту, під час якого з одних матеріальних цінностей виходять інші. Візьмемо як приклад двопередільне виробництво. Організація виробляє плетені меблі, у процесі виробництва працюють два цехи. Перший цех обробляє лозу, і вона стає придатною для виробництва, а другий цех формує меблі з підготовленої лози.

На першому переділі обробляється лоза в першому цеху, на другому переділі з лози формують меблі в другому цеху. Під час установлення розрахунку «За переділами» ПЗ насамперед розраховує собівартість обробки лози, а вже після — собівартість самих меблів.

Залишивши параметр у положенні «За підрозділами», потрібно за допомогою документа «Установлення порядку підрозділів для закриття рахунків витрат» внести порядок підрозділів. Це можна зробити безпосередньо з облікової політики підприємства і, клацнувши за посиланням, відзначити, у якій послідовності підрозділи закриватимуться. Документ передбачає заповнення таблиці за замовчуванням (іконка «Заповнити»), користуючись ним, до таблиці буде внесено всі підрозділи підприємства, і за вами залишиться лише розподілити їх послідовність. Якщо ж відзначити, що першим буде закрито Цех №– 2, а другим — Цех №– 1, то собівартість не буде розрахована, оскільки не буде відомо, якою є собівартість напівфабрикату №–1. Провівши документ, буде сформовано рух у регістрі відомостей «Порядок підрозділів для закриття рахунків».

Якщо зазначити варіант розрахунку собівартості організації, який називається «За переділами», то є можливість внести зустрічний випуск продукту до регістру відомостей «Зустрічний випуск продукції». Зустрічний випуск має на увазі ситуацію, коли під час випуску продукту з нижчим номером переділу користуються продукцією з вищим номером переділу. Наприклад, якщо готову продукцію частково знову використовують для виробництва напівфабрикатів, з яких її було зроблено. Регістр відомостей є незалежним і періодичним (до місяця). Ним користуються для уточнення правил розрахунку собівартості зустрічного випуску продуктів і послуг.