Регламентні операції з бухгалтерського та податкового обліку
Для нарахування амортизації основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку призначена регламентна операція "Нарахування амортизації ОЗ" документа "Закриття місяця". Для нарахування амортизації нематеріальних активів у бухгалтерському та податковому обліку призначена регламентна операція "Нарахування амортизації НМА" того ж документа.Нарахування амортизації. Переоцінка валютних коштів. Розподіл ТЗР. Коригування фактичної вартості номенклатури. Списання витрат майбутніх періодів. Розрахунок собівартості готової продукції. Визначення порядку переділів. Спосіб розрахунку собівартості виробництва вручну (за підрозділами). Спосіб розрахунку собівартості виробництва за переділами передбачає автоматичний розрахунок порядку переділів. У цьому разі як переділ сприймається випуск одного підрозділу за однією номенклатурною групою.. Коригування фактичної вартості номенклатури. Розрахунок собівартості, продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг за прямими витратами виробництва. Розподіл загальновиробничих витрат. Коригування планової вартості продукції та напівфабрикатів до фактичної вартості.. Переоцінка вартості запасів. Розрахунок торгової націнки за проданими товарами
Коригування фактичної вартості номенклатури
Списання витрат майбутніх періодів
Розрахунок собівартості готової продукції
Спосіб розрахунку собівартості виробництва вручну (за підрозділами)
Коригування фактичної вартості номенклатури
Розрахунок собівартості, продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг за прямими витратами виробництва
Розподіл загальновиробничих витрат
Коригування планової вартості продукції та напівфабрикатів до фактичної вартості.
Розрахунок торгової націнки за проданими товарами
Нарахування амортизації
Для нарахування амортизації основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку призначена регламентна операція «Нарахування амортизації ОЗ» документа «Закриття місяця». Для нарахування амортизації нематеріальних активів у бухгалтерському та податковому обліку призначена регламентна операція «Нарахування амортизації НМА» того ж документа.
Нарахування амортизації для основних засобів і НМА виконується щомісяця.
Амортизацію для деяких основних засобів може бути нараховано й раніше, під час виконання операцій списання або передавання, а в податковому обліку — також у разі зміни стану або податкового призначення ОЗ. У цьому разі такі ОЗ і НМА не амортизуватимуться документом «Закриття місяця», це відстежується автоматично.
Переоцінка валютних коштів
Ця регламентна операція здійснює перерахунок вартості за всіма рахунками, для яких установлено ознаку валютного обліку, крім немонетарних рахунків, які зберігаються в регістрі відомостей «Немонетарні рахунки» (відкривається з «Плану рахунків» за посиланням «Немонетарні рахунки»).
Перед виконанням операції слід переконатися, що на останню дату завершуваного періоду в довіднику «Валюти» встановлено правильні курси використовуваних валют.
Протягом звітного періоду відповідно до нормативних документів має здійснюватися перерахунок вартості лише за тими рахунками й об’єктами аналітичного обліку, за якими мав місце рух майна та зобов’язань, вартість яких виражена в іноземній валюті. Такий перерахунок здійснюється під час проведення документів. Також перерахунок можна виконувати вручну.
Під час проведення документа «Переоцінка валютних коштів» здійснюється перерахунок залишків майна та зобов’язань, вартість яких виражена в іноземній валюті, у гривні за курсом, установленим НБУ для цієї валюти на дату документа «Закриття місяця». Перерахунок здійснюється за кожним об’єктом аналітичного обліку на рахунку.
Різниця, що виникає між перерахованою сумою та сумою, облікованою на рахунку за конкретним об’єктом аналітичного обліку (сальдо на момент переоцінки), зараховується на відповідні рахунки доходів або витрат, що задаються в регістрі відомостей «Параметри обліку курсових різниць» (доступний із форми «Параметри обліку» з вкладки «Банк і каса» за посиланням «Параметри обліку курсових різниць»).
Операція коригує лише гривневі залишки. Залишки у валюті у процесі проведення переоцінки не змінюються.
Розподіл ТЗР
Здійснюється розподіл ТЗР, накопичених на рахунках бухгалтерського обліку 200, 2801 і 2802.
Алгоритм розподілу відповідає п. 9 П(С)БО 9 «Запаси»:
1. Визначається вартість вибуття ТЗР, при цьому враховуються:
в—Џ залишок на рахунку ТЗР на момент розрахунку;
в—Џ залишок на початок місяця, надходження та вибуття протягом місяця запасів на відповідних рахунках обліку запасів.
2. Вартість вибуття ТЗР розподіляється за напрямами вибуття запасів. При цьому формуються, наприклад, такі проводки:
в—Џ Дт 231 Кт 200Нѕ Дт 93 Кт 200;
в—Џ Дт 902 Кт 2801Нѕ Дт 947 Кт 2801.
ТЗР розподіляються до собівартості вибуття ТМЦ тих номенклатурних груп, на які ТЗР було віднесено.
Коригування фактичної вартості номенклатури
П(С)БО 9 «Запаси» передбачає два різновиди методу оцінки вибуття запасів:
- за середньозваженою ціною на момент проведення операції (ст. 19);
- за середньозваженою ціною за місяць (ст. 18).
Для організацій, які використовують спосіб списання матеріально-виробничих запасів (МВЗ) «за середньою», протягом звітного періоду списання МВЗ здійснюється за середньою на момент проведення операції, що відповідає першому зі згаданих різновидів.
Для організацій, які використовують середньозважену ціну за місяць, слід використовувати регламентовану операцію «Коригування фактичної вартості номенклатури». Після її виконання створюються коригувальні проводки, які доводять розрахунок вартості списання МВЗ до середньої, зваженої за місяць.
Для організацій, які використовують способи списання, відмінні від «за середньою», виконання операції «Коригування фактичної вартості номенклатури» не має сенсу.
Списання витрат майбутніх періодів
Ця регламентна операція призначена для автоматизованого списання витрат майбутніх періодів із рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у дебет різних рахунків (залежно від характеру відповідних витрат).
Списання витрат майбутніх періодів виконується шляхом рівномірного розподілу загальної суми витрат на період, зазначений у довіднику «Витрати майбутніх періодів» для конкретної статті таких витрат.
Розрахунок собівартості готової продукції
Розрахунок фактичної собівартості за бухгалтерським обліком здійснюється регламентною операцією «Розрахунок і коригування собівартості продукції (послуг)» у документі «Закриття місяця». Розрахунок здійснюється з урахуванням початкових залишків незавершеного виробництва, фактичних витрат виробництва звітного періоду, залишків незавершеного виробництва на кінець звітного періоду, зазначених у документі «Інвентаризація НЗВ».
Розрахунок здійснюється в кілька етапів:
- визначення порядку переділів;
- розрахунок собівартості продукції та напівфабрикатів за прямими витратами основного й допоміжного виробництва за кожним переділом;
- розподіл загальновиробничих витрат;
- розрахунок собівартості продукції та напівфабрикатів з урахуванням розподілу загальновиробничих витрат;
- коригування планової вартості продукції та напівфабрикатів до фактичної вартості.
Визначення порядку переділів
У галузях промисловості із серійним і потоковим виробництвом, де продукція проходить певну послідовність етапів виробництва, використовується попередільний метод розрахунку собівартості.
Переділом називається етап виробництва, що закінчується отриманням готового продукту, який може бути відправлений до наступного переділу або реалізований.
Як об’єкт калькулювання виступає випуск кожного окремого переділу.
Конфігурація підтримує два способи задання порядку переділів, які встановлюються в обліковій політиці бухгалтерського обліку (див. розділ «Облікова політика»):
- вручну (за підрозділами);
- автоматично (за переділами).
Спосіб розрахунку собівартості виробництва вручну (за підрозділами)
Спосіб розрахунку собівартості виробництва за підрозділами передбачає ручне задання порядку переділів. У цьому разі як переділ сприймається кожен підрозділ і всі пов’язані з ним номенклатурні групи.
Порядок підрозділів задається за допомогою документа «Установлення порядку підрозділів для закриття рахунків» (доступний з «Облікової політики» із вкладки «Переділи» за посиланням «Установлення порядку підрозділів для закриття рахунку 23»). Установлюваний порядок починає діяти з дати документа.
Спосіб розрахунку собівартості виробництва автоматично (за переділами)
Спосіб розрахунку собівартості виробництва за переділами передбачає автоматичний розрахунок порядку переділів. У цьому разі як переділ сприймається випуск одного підрозділу за однією номенклатурною групою.
Під час розрахунку порядку переділів здійснюється аналіз витрат і випуску за кожним переділом. Перший номер установлюється тим переділам, витрати яких не випускалися в інших переділах. Другий номер установлюється тим переділам, витрати яких були випущені на першому переділі. І т. д.
Розрахунок витрат зустрічного випуску та собівартості продукції, списаної на власні потреби
У деяких випадках можуть виникнути ситуації «зацикленості»:
в—Џ випуск зустрічних послуг виробничими підрозділами один одному;
в—Џ списання продукції, випущеної виробничим підрозділом, на власні потреби цього ж підрозділу.
У таких випадках порядок переділів визначає користувач. У регістрі відомостей «Зустрічний випуск продукції, послуг» (доступний з «Облікової політики» із вкладки «Переділи» за посиланням «Зустрічний випуск продукції (послуг)») зазначається, випуск якої продукції в якому підрозділі та за якою номенклатурною групою потребує перерахунку собівартості іншого переділу, оскільки в цьому переділі випущена продукція виступала як витрата. Спосіб розрахунку собівартості зустрічного випуску продукції та послуг установлюється для конкретної організації та періоду дії.
ПРИМІТКА. Для коректного розрахунку собівартості зустрічного випуску вартість списання матеріально-виробничих запасів має розраховуватися за методом ФІФО, а для розрахунку собівартості виробництва слід використовувати автоматичне визначення порядку переділів.
Коригування фактичної вартості номенклатури
Для організацій, які використовують спосіб списання матеріально-виробничих запасів (МВЗ) «за середньою», протягом звітного періоду списання МВЗ здійснюється за середньою ковзною.
Після виконання регламентної операції «Коригування фактичної вартості номенклатури» створюються коригувальні проводки, які доводять розрахунок вартості списання МВЗ до середньої зваженої.
Розрахунок собівартості, продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг за прямими витратами виробництва
Відповідно до порядку переділів перебираються всі обороти рахунків, що відображають прямі витрати основного та допоміжного виробництва (231, 232). Сума виробничих витрат підрозділу й номенклатурної групи включається до собівартості випуску цього підрозділу за цією номенклатурною групою. Якщо випуск складається з кількох номенклатурних позицій, то сума витрат розподіляється пропорційно до планової собівартості випуску кожної номенклатурної позиції. За допомогою коригувальних проводок цей розрахунок відображається в обліку.
Щоб автоматичний розрахунок був коректним, виробнича діяльність кожного підрозділу за кожною номенклатурною групою має бути відображена у вигляді виробничих витрат (документи «Вимога-накладна», «Надходження товарів і послуг» (послуги), «Нарахування зарплати» тощо) з одного боку та випуску готової продукції (документ «Звіт виробництва за зміну») і залишків незавершеного виробництва (документ «Інвентаризація незавершеного виробництва») — з іншого боку. Якщо цей принцип буде порушено, документ «Закриття місяця» видасть повідомлення про відсутність бази розподілу виробничих витрат, і собівартість буде розрахована некоректно.
Розподіл загальновиробничих витрат
Загальновиробничі витрати розподіляються до складу витрат основного й допоміжного виробництв за номенклатурними групами (у розрізі яких ведеться облік на рахунках 231 «Основне виробництво» і 232 «Допоміжні виробництва»).
Залежно від специфіки виробничої діяльності підприємства під час розподілу загальновиробничих витрат можуть застосовуватися різні бази розподілу.
База розподілу витрат установлюється в регістрі відомостей «Методи розподілу непрямих витрат організацій» (доступний з «Облікової політики» із вкладки «Загальновиробничі витрати» за посиланням «Методи розподілу непрямих витрат»).
Тут у колонці «База розподілу» можна вибрати один із таких методів розподілу:
- «Обсяг випуску» —” як база розподілу використовується кількість випущеної в поточному місяці продукції, наданих послуг;
- «Планова собівартість» —” як база розподілу використовується планова вартість випущеної в поточному місяці продукції, наданих послуг;
- «Оплата праці» —” як база розподілу використовується сума витрат, відображених за статтями витрат із видом «Оплата праці»;
- «Матеріальні витрати» —” як база розподілу використовується сума витрат, відображених за статтями з видом «Матеріальні витрати».
- «Прямі витрати» – як база розподілу використовується сума витрат, відображених за статтями прямих витрат виробництва;
- «Окремі статті прямих витрат» – як база розподілу використовується сума витрат, відображених за статтями прямих витрат, об’єднаних у довільний список. Списки статей витрат, включених до бази розподілу непрямих витрат, зберігаються в однойменному довіднику.
Для загальновиробничих витрат можна встановлювати спосіб розподілу з точністю до підрозділу та статті витрат. Це може знадобитися у випадку, коли для різних видів витрат необхідно застосовувати різні способи розподілу.
Якщо для всіх загальновиробничих витрат необхідно встановити один загальний спосіб розподілу, то під час установлення способу розподілу не треба зазначати рахунок витрат, підрозділ і статтю витрат.
Аналогічно —” не зазначаючи підрозділ —” можна встановити загальний спосіб розподілу для всіх витрат, що обліковуються за одним підрозділом.
Під час установлення способу розподілу в регістрі відомостей «Способи розподілу статей витрат організації» зазначається дата, починаючи з якої спосіб розподілу. Якщо, починаючи з певного періоду, необхідно змінити спосіб розподілу витрат, то до регістру відомостей вводиться новий запис, у якому зазначаються новий спосіб розподілу та дата, починаючи з якої слід застосовувати новий спосіб.
Постійні загальновиробничі витрати розподіляються відповідно до нормальної потужності
підрозділів. Ознака того, чи є витрата постійною, установлюється в довіднику «Статті витрат»
(меню «Довідники» —” «Доходи та витрати» —” «Статті витрат»). У регістрі відомостей «Показники за нормальної потужності» для кожного підрозділу організації можна задати базу розподілу та суму постійних витрат. Під час розрахунку собівартості випущеної продукції витрати понад нормальну потужність буде віднесено на собівартість реалізованої продукції (рахунок 901).
Коригування планової вартості продукції та напівфабрикатів до фактичної вартості.
Надходження та списання продукції й напівфабрикатів, вироблених у поточному звітному періоді, відображається за плановими цінами. Тому після розрахунку фактичної собівартості виробництва необхідно відобразити надходження та списання продукції й напівфабрикатів за фактичною вартістю. Для цього створюються коригувальні проводки.
Переоцінка вартості запасів
Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Якщо для організації зазначено параметри оцінки запасів на дату балансу, а саме — тип цін чистої вартості реалізації, рахунок і аналітику витрат від переоцінки, то здійснюється аналіз поточних залишків запасів у бухгалтерському обліку та виконується переоцінка. Переоцінка здійснюється лише для тих номенклатурних позицій, для яких задано ціну чистої вартості реалізації.
У разі, якщо чиста вартість реалізації менша за первісну вартість, здійснюється уцінка. У разі, якщо чиста вартість реалізації більша за вартість активів, може бути здійснено сторнування уцінки запасів у межах суми здійснених раніше уцінок.
Параметри переоцінки задаються в регістрі відомостей «Параметри оцінки запасів на дату балансу» (доступний з «Облікової політики» із вкладки «Запаси» за посиланням «Параметри оцінки запасів на дату балансу»).
Розрахунок торгової націнки за проданими товарами
Для організацій, для яких облік у роздрібній торгівлі ведеться за продажними цінами, наприкінці періоду виконується розрахунок середньої роздрібної націнки та коригування списання за проданими товарами.
Протягом періоду під час реєстрації продажів за роздрібними торговими точками таких організацій відображалася лише продажна вартість реалізованих товарів. Під час виконання цієї операції буде визначено та списано середню націнку за вибулими запасами, що дає можливість оцінити собівартість запасів на роздрібному складі на кінець періоду. Алгоритм визначення середньої націнки реалізовано відповідно до положень П(С)БО 9 «Запаси».
