Нововведення Митного кодексу України

Наведемо короткий огляд основних нововведень, передбачених новим Митним кодексом України (далі - "Митним кодексом") щодо видів митних декларацій, а також особливостей їх застосування.

У новій редакції Митного кодексу передбачено, що під час митного оформлення товарів митному органу можуть подаватися такі види митних декларацій:

• Митна декларація, заповнена у звичайному
• Попередня митна декларація
• Тимчасова митна декларація
• Періодична митна декларація

Додаткова митна декларація — механізм додаткового декларування є нововведенням, передбаченим новим Митним кодексом, а тому нижче ми зупинимося на цьому механізмі докладніше.

Питання, що стосуються застосування механізму додаткового декларування, врегульовані у ст. 261 Митного кодексу.

Випадки, коли під час подання попередньої декларації необхідно також подавати додаткову декларацію, врегульовані ч. 13 ст. 259 Митного кодексу. Зокрема, додаткова декларація подається у таких випадках:

• попередня митна декларація не містить усіх необхідних відомостей для завершення митного оформлення;
• після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Ще одним випадком подання додаткової декларації є використання періодичної декларації, якою оформлюються операції, що здійснюються на регулярній основі протягом певного періоду. При цьому технічні деталі щодо порядку та умов такого декларування (як ми розуміємо, включаючи строк подання такої декларації) будуть встановлені Кабінетом Міністрів України.

Виникає питання, як слід тлумачити наведені норми — як самостійний випадок, у якому подається додаткова декларація, чи як уточнення правил, що застосовуються під час подання додаткової митної декларації у разі застосування попередньої, тимчасової або періодичної декларації.

Так, з одного боку, у разі відсутності інформації, необхідної для визначення митної вартості товарів, можна говорити, що декларант (уповноважена особа) не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідними для заповнення митної декларації у звичайному порядку. А це є умовою подання тимчасової податкової декларації згідно з ч. 1 ст. 260 нового Митного кодексу.

З іншого боку, ч. 1 ст. 260 Митного кодексу досить чітко встановлено, що у декларанта виникає обов'язок подати додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (при цьому ця норма не передбачає винятків, крім відбору проб для експертизи). Однак у ч. 2 (щодо роялті / ліцензійних платежів) і 3 (щодо розрахунку ціни за формулою) ст. 261 Митного кодексу йдеться про те, що додаткову декларацію можна подати протягом відповідно 180 і 90 днів з дати випуску товарів.

На жаль, однозначну відповідь на озвучене питання безпосередньо з аналізу норм Митного кодексу надати неможливо, що свідчить про низьку якість підготовки цього документа.

Водночас, виходячи із системного тлумачення, можна зробити висновок, що законодавець усе ж мав на увазі, що додаткова декларація у разі отримання інформації про суми роялті / складові формули для розрахунку ціни вже після митного оформлення подається за умови попереднього подання тимчасової декларації.

Про це свідчить, зокрема, те, що відповідно до ч. 4 ст. 261 Митного кодексу додаткова декларація подається до відповідного митного органу, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова або періодична митна декларація. Інакше кажучи, відповідно до системного тлумачення положень ст. 261 нового Митного кодексу додаткова митна декларація в принципі може подаватися лише у разі подання попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації.

Таким чином, виходячи з норм Митного кодексу можна зробити висновок, що у разі, якщо на момент митного оформлення відсутня інформація про суми роялті, які будуть сплачені щодо таких товарів, або невідомі всі складові формули, за якою розраховується ціна імпортованого товару, має подаватися тимчасова декларація.

Після цього протягом встановленого строку (180 днів для роялті та 90 днів для ціни, що визначається за формулою) має бути подана додаткова декларація, якою будуть задекларовані фактичні показники митної вартості.

Хочемо при цьому підкреслити, що, зважаючи на відсутність практики застосування положень нового Митного кодексу та технічних нормативних актів / роз'яснень відповідних органів, ми наводимо наші висновки, зокрема щодо питання сплати роялті, на підставі аналізу безпосередньо положень нового кодексу. Тому наші висновки можуть відрізнятися від того, як відповідні норми кодексу реалізовуватимуться на практиці в майбутньому.

Слід також звернути увагу, що наразі положення нового Митного кодексу не надають усіх відповідей щодо механізму сплати роялті під час митного оформлення товарів. При цьому відповідно до абзацу 3) п. 10 ст. 58 нового Митного кодексу порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів ще має бути розроблений Кабінетом Міністрів України. Отже, механізм сплати роялті під час митного оформлення товарів ще уточнюватиметься.

Для повноти викладу згідно з ч. 5 ст. 261 Митного кодексу дозволяється подання однієї додаткової декларації до кількох попередніх, тимчасових або періодичних митних декларацій, оформлених одним митним органом у межах одного зовнішньоекономічного договору та одного митного режиму, за умови дотримання строків подання додаткової декларації, визначених відповідно до цього Кодексу.

Також слід звернути увагу на те, що згідно з ч. 10 ст. 260 нового Митного кодексу оформлення митним органом тимчасової або періодичної митної декларації передбачає необхідність виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим і сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу. Як можна зрозуміти з посилання на розділ Х, йдеться про необхідність надання фінансових гарантій, як це передбачено ст. 307 Митного кодексу України.

Сподіваємося, наведена інформація Вам знадобиться.