Що я думаю про професію бухгалтера

Думаю, бухгалтер — дуже важлива професія в нашому суспільстві. Я вважаю, що молоді люди помиляються, називаючи професію бухгалтера нудною. Я хочу довести, що ця професія не є нудною і не корисною.

Бухгалтерія — це робота, якою займаються люди з вищою освітою. Ці люди розбираються в багатьох сферах: менеджменті, економіці, фінансовому аналізі, у роботі за комп'ютером.

Ця професія вимагає знання іноземних мов, щоб працювати в різних компаніях. Людей, які кажуть, що ця професія нудна, я не розумію. Вона вимагає зосередженості та концентрації. Бухгалтери наражаються на ризик з точки зору фінансових махінацій з боку керівництва. Вони є відповідальними особами під час здійснення будь-яких фінансових операцій: переказу грошових коштів, перерахування коштів інвентаризації тощо. Бухгалтер несе юридичну та кримінальну відповідальність за підписання різних документів щодо здійснення фінансових операцій (після безпосереднього наказу вищого керівництва). Більша частина кримінальних і юридичних правопорушень бухгалтерів пов'язана з їхньою неуважністю та некомпетентністю під час підписання вищезазначених документів.

Для порівняння хочу взяти двох своїх близьких людей — це моя тітка Ольга Василівна та її донька Катерина. Вони обидві працюють бухгалтерами, але вони дуже різні за характером.

Моя тітка працює бухгалтером двадцять п'ять років. Вона дуже врівноважена людина, яка перед тим, як щось зробити, думає двічі. Вона дуже вихована й розумна. Іноді мені здається, що вона взагалі не відпочиває, оскільки майже завжди перебуває на роботі. Але, незважаючи на це, вона знаходить час для своєї сім'ї та для своєї собаки Міранди, яку вона просто обожнює.

Її донька Катя дуже не схожа на неї, хоча вона теж працює в цій сфері. Катя дуже активна людина й любить екстремальний відпочинок. Щоліта їздить подорожувати до невідомої для неї країни, бере з кожної поїздки щось нове для себе. А особливо любить вивчати кулінарію різних народів світу. Взимку обожнює кататися на лижах і сноуборді. Любить наші рідні Карпати. У повсякденному житті любить спілкуватися з незнайомими для неї людьми. Хоч і не забуває, незважаючи на своє активне життя, про свою професію бухгалтера.

Цим порівнянням двох людей я хочу сказати, що, незважаючи на однакову професію, всі ми різні. Якби я не знав цих двох людей, то міг би подумати, що ця професія нудна. Але коли вони мені розповідають, що в них відбувається на роботі, я розумію, як усе це непросто. Потрібно мати дуже сильну нервову систему, щоб справлятися із завданнями, які на них покладені.

Від своєї тітки я дізнався про дивовижну жінку-бухгалтера Елізабет Арден. Вона побудувала косметичну імперію, пройшовши шлях від простої селянки до успішної бізнес-леді. Її історія показує, що ніколи не потрібно зупинятися у своєму житті, навіть коли ми робимо якісь безглузді помилки. Усі ми люди, усі ми різні й маємо шукати свій шлях у житті. Потрібно використовувати всі шанси, щоб не шкодувати про витрачений час у старості.

Елізабет Арден росла у простій багатодітній фермерській родині. У шість років вона залишилася без матері. Стоячи за прилавком і продаючи овочі, вона бачила красивих, багатих жінок, які приходили на ринок за всілякими покупками. Вона мріяла про те, що колись стане впливовою, багатою та незалежною жінкою.

Згодом вона працювала в сільській лікарні. Ця професія допомогла їй зробити остаточний вибір щодо свого майбутнього. Елізабет зібрала речі, позичила у батька кілька доларів і вирушила до Нью-Йорка. Там вона побачила велику кількість автомобілів, реклами та розкішних жінок, які зацікавили її найбільше, адже Арден розраховувала зробити свій бізнес за допомогою цих жінок. Перший її досвід роботи був у салоні «Еліонор» на низькооплачуваній посаді бухгалтера. Намагаючись досягти успіху саме в косметології, вона вмовляє директора дати їй дозвіл на навчання техніки косметичних процедур, якими славився салон. За рік практики жінка досконало опанувала техніку масажу, догляду за шкірою та манікюру. Коли вона зрозуміла, що переросла за своїми можливостями цей салон, то пішла з нього.

Заробивши грошей, Елізабет вирішує відкрити свій власний перший салон у Вашингтоні. Справи у жінки йшли дуже добре. Вона робила акцент на рекламі та знижках, які приваблювали клієнтів. Подорожуючи Європою, Елізабет намагалася всіляко вивчати потреби інших жінок, їхні переваги в макіяжі (тіні, підводка і туш для вій), у догляді за собою. Вона прагнула охопити всі аромати тих часів і привезти зразки із собою. Також займалася шпигунством у салонах своїх клієнтів.

Елізабет поступово йшла до своєї косметичної імперії. Вона відкрила власну лабораторію, а до 1925 року вже мала салони в Бостоні, Детройті, Вашингтоні, Чикаго. Вона часто дивувалася, наскільки легко досягти бажаного, якщо по-справжньому цього хотіти.

Далі Елізабет розширила мережу своїх салонів у Європі, оволоділа перукарським мистецтвом і розпочала випуск парфумерії. Кілька ароматів було створено зі знаменитими людьми, наприклад, такими, як Карл Лагерфельд.

Після смерті Елізабет залишила багатомільйонну імперію, яка включала 17 компаній і 40 салонів по всьому світу. І донині її фірма залишається лідером в індустрії косметики.

Ця видатна особистість багатьох надихає своєю цілеспрямованістю, відвагою у справі. Елізабет стала успішною жінкою (з простої селянки), яку поважали і якою захоплювалися мільйони людей. Першою її роботою була робота бухгалтером, яка надихнула її на подальший розвиток.

Я захоплююся кожною професією в нашому світі й вважаю, що без професії немає людини. Професія показує нам, наскільки людина розвинена, чим вона захоплюється. У нашій країні багато професій, тому не потрібно поспішати з прийняттям рішення, а добре все обдумати й вирішити, чим ти хочеш займатися у своєму житті.

Рибачук М. І.