Бухгалтер — це діагноз?
Є такі люди, які є не просто хорошими фахівцями, а ще й справжніми фанатами своєї справи. Вони настільки занурені в роботу, що вона стає невід'ємною частиною їхнього життя, навіть більшою його частиною.
Відверто кажучи, уперше почувши цей вислів, я була спантеличена, і навіть хотілося посміхнутися. Адже діагноз, як відомо, — це медичний термін, який означає висновок про наявні хвороби, травми, стан.
То до чого ж тут бухгалтерія? Насправді, якщо замислитися, можна знайти точку дотику. Будь-яка людина, яка знайшла себе в житті та свою улюблену справу, можна сказати, щаслива людина, і вона в певному сенсі слова «хвора» нею. Так само й бухгалтер, який пішов за покликанням, вкладатиме сили й душу у свою професію, що, своєю чергою, мимоволі позначиться на характері.
То хто ж такий бухгалтер? Це людина з математичним складом розуму, яка вміє «читати» цифри, систематизувати їх, надавати їм форму, зручну для сприйняття, для створення звітів про роботу підприємств. У бухгалтера як на роботі, так і в житті все має бути чітко організовано, «розкладено по поличках». Наприклад, якщо зазирнути в гаманець бухгалтера, то можна помітити, що всі купюри розташовані в певному порядку й відсортовані за номіналом. Він чітко знає, куди (і на що) він може витратити гроші. Наприклад, розклавши зарплату на кілька конвертів: на їжу, на комунальні платежі, на інші витрати. Можливо, щось відкладе на майбутнє. Навіть у персональному комп'ютері ви не знайдете непотрібного «мотлоху» — усе по папках, упорядковано й підписано. Іноді бувають і винятки з правил. У деяких на столі можуть бути величезні стоси паперів, які лагідно називаються «робочим безладом». Але здебільшого бухгалтери — люди відповідальні й певною мірою педантичні, у них усе має бути за наміченим планом. Ці люди переважно трудоголіки, адже не кожна людина здолає щодня обробляти неймовірно велику кількість інформації та документації, постійно стежити за змінами в законодавстві й уміти перебудовуватися відповідно до них.
Як показує практика, бухгалтерами переважно стають жінки. Вони за своєю природою звикли звалювати на себе купу тягаря й іноді непосильних завдань, що не може не викликати поваги. Без цієї професії не може функціонувати жодне підприємство й жодна організація. Можна сказати, що бухгалтерія — це та соломинка, на якій усе тримається, адже варто десь помилитися в розрахунках — і підприємство може зазнати непоправних втрат. Ця професія вважається однією з найбільш затребуваних і високооплачуваних у світі. Вона вже давно не обмежується співвідношенням активів і пасивів. Потрібно бути фахівцем і в юриспруденції, і в економіці, у праві, у фінансах. Список можна продовжувати ще довго. Але лише небагатьом, справді істинним бухгалтерам вдається дрібними, але впевненими кроками досягти вершин. У наш час підростаюче покоління марить здобуттям престижної професії та високих доходів, водночас зовсім не бажаючи здобувати знання в обраній сфері.
Попри всі позитивні моменти, є низка мінусів, про які не можна не сказати. Робота бухгалтером — це переважно робота з паперами, а не з людьми, вона мало пов'язана зі спілкуванням, що, своєю чергою, може провокувати розвиток замкнутості в людини. Але з іншого боку є люди, так звані меланхоліки, для них мінімальне коло спілкування є більш бажаним.
Другим мінусом я б назвала постійну однотипну рутинну роботу (складання звітів, розрахунок заробітної плати) і ненормований робочий день. Також можна додати, що у бухгалтерів фактично не буває повноцінного відпочинку, вони завжди мають бути насторожі, на зв'язку, щоб вирішувати форс-мажорні питання.
Буває, що люди надто вживаються в роль ділової людини, таким чином переносячи прискіпливість, вибагливість і любов до протоколів у реальне життя. У школі вони вчаться лише на п'ятірки, закінчують університети з найвищими балами й червоним дипломом. Знаходять одну роботу й залишаються на ній до пенсії.
Однією з позитивних якостей цієї хвороби можна назвати вміння бухгалтера доводити роботу до кінця. Наприклад, у період складання ним податкової декларації в одному з розділів можуть з'являтися непередбачені помилки, але відповідальний працівник ніколи не кине справу на півдорозі, він завжди знайде причину, а не піде додому, залишивши все на потім. Він може годинами шукати ту помилку, але все ж таки знайде її і з гордістю завершить поставлене завдання. Так само й у реальному житті — поставив мету, досяг успіху.
На завершення я б хотіла сказати, що бухгалтер — це не професія, а покликання. Перш ніж опановувати цю професію, потрібно бути впевненим, що це саме та справа, яка принесе задоволення, а не стане тягарем після кількох років. Робота вимагає особливої акуратності в усіх діях, які стосуються управління фінансовим станом підприємства. Тож навіть якщо й можна назвати бухгалтерію хворобою, то лише доброякісною.
Старенька Ольга
