Визначаємо право держслужбовців на участь у громадських об’єднаннях
<b>Так, може.</b> І ось чому.Чи може державний службовець буди громадським діячем, членом громадської організації та брати активну участь у громадському житті суспільства?
Чи може державний службовець буди громадським діячем, членом громадської організації та брати активну участь у громадському житті суспільства?
Так, може. І ось чому.
Громадське об’єднання — це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 № 4572). Членами (учасниками) можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах та досягли 18 років, а членами молодіжної чи дитячої громадської організації — 14 років.
Державні службовці, як зазначено у статті 11 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 (далі — Закон про держслужбу), користуються правами і свободами, які гарантують громадянам України Конституція і закони України.
Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Утім, для державних службовців встановлені певні обмеження щодо політичної та громадської діяльності. У статті 10 Закону України «Про правила етичної поведінки» від 17.05.2012 № 4722 визначено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, діють об’єктивно, зокрема у відносинах із громадськістю, незважаючи на особисті інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Державні службовці мають з належною повагою ставитися до прав, обов’язків та законних інтересів громадян, їх об’єднань, а також юридичних осіб та не вчиняти дій, що дискредитують орган державної влади або ганьблять репутацію державного службовця. Також державні службовці мають виявляти толерантність і повагу до різних релігійних організацій, шанувати народні звичаї і національні традиції, при цьому не демонструвати своїх релігійних переконань чи уподобань, не віддавати перевагу будь-яким об’єднанням громадян, релігійним організаціям незалежно від їх чисельності, статусу, конфесійності, напрямів діяльності тощо (п. 2.5 та 2.6 Загальних правил поведінки державних службовців, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 № 214; далі — Правила поведінки держслужбовців).
Зауважимо, що державним службовцям заборонено брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу (ч. 2 ст. 16 Закону про держслужбу). Водночас пунктом 1.8 Правил поведінки держслужбовця передбачено, що державні службовці, як і інші громадяни, мають право на приватне життя.
Отже, державні службовці можуть брати участь у політичній чи іншій громадській діяльності лише поза межами своїх посадових обов’язків і робочого часу та за умови, що під час такої діяльності вони не використовуватимуть службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди.
