Проблеми обліку торгової націнки.

Особливістю підприємств, що займаються роздрібною торгівлею, є те, що вони, як правило, ведуть облік товарів продажу за цінами, за якими товари будуть продані безпосереднім споживачам, що дуже зручно для організації обліку матеріальної відповідальності торговельних працівників (тобто продавців). Це передбачає необхідність під час оприбуткування товару від постачальника та передавання його під звіт продавцю, до торговельного залу, визначити й відобразити в обліку відповідну суму націнки на товар. Торговельні підприємства, враховуючи тару, можуть вести облік за середніми обліковими цінами, які фіксуються керівництвом підприємства за групами (видами) тари та цінами на неї. Тобто за середніми обліковими цінами, а різниця між цінами на придбання тари відноситься на субрахунок № 285 "Торгова націнка".

Торгова націнка — це різниця між продажною та купівельною (первісною) вартістю товару, тобто між вартістю товару за ціною продажу та його собівартістю. Сума торгової націнки повинна забезпечити покриття витрат торговельного підприємства на реалізацію товару, сплату податкового зобов'язання з ПДВ і отримання певної суми прибутку. Від того, чи правильно нарахована торгова націнка, значною мірою залежить реальність визначення собівартості реалізованих товарів і фінансового результату від реалізації: зрештою підвищення реалізованих торгових націнок призведе до необґрунтованого збільшення прибутку, а заниження, звичайно, до його зменшення. На субрахунку № 285 "Торгова націнка" підприємства роздрібної торгівлі, здійснюючи облік товарів за продажними цінами, зазначають торгові націнки на товари, тобто саму різницю між вартістю, за якою готові купувати товар, і за якою готові продавати цей товар. За кредитом субрахунку № 258 "Торгова націнка" зазначається збільшення суми торгових націнок, за дебетом зазначається зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом рахунку № 285 "Торгова націнка" і за кредитом субрахунку № 282 "Товари в торгівлі" або методом сторно (зворотною кореспонденцією цих рахунків).

Збільшення суми торгових націнок:

Дебет субрахунку за номером № 282 "Товари в торгівлі"

Кредит субрахунку за номером № 285 "Торгова націнка"

Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари:

Дебет субрахунку № 285 "Товарна націнка"

Кредит субрахунку № 281 "Товари на складі"

Кредит субрахунку № 282 "Товари в торгівлі"

Сальдо за всіма субрахунками рахунку № 28 "Товари" записуються до звітності у згорнутому вигляді.

Облік товарів за цінами продажу вказує на те, що постачальнику оплачуються товари за цінами їх подальшого продажу за мінусом торгової націнки (знижки). У закладах громадського харчування на субрахунку № 285 "Торгова націнка" також враховуються суми торгових знижок і, звичайно, націнок на продукти харчування та товари, що знаходяться в коморах, буфетах, на кухні, а також суми націнок, які додаються у раніше встановленому розмірі до вартості кухонної та буфетної продукції за продажними цінами. Реалізація товарів на підприємствах із роздрібною торгівлею здійснюється за готівку. Розмір реалізованої продукції зазначається сумою виручки, тобто сумою готівки, що надходить до кас. Виручка від реалізації щодня здається торговельними підприємствами до банку. Таким чином, через обмінний товарообіг грошові одиниці, що перебувають в обігу, повертаються до каси банку. Субрахунок № 285 "Торгова націнка" є регулюючим субрахунком до рахунку № 28 "Товари". Реалізовані товари списуються з кредиту рахунку № 28 "Товари" в дебет рахунку № 90 "Собівартість реалізації" за собівартістю їх реалізації.

Розрахунок торгової націнки — це одна з базових навичок, якою повинен володіти кожен продавець. Уміння продати щось за вигідною ціною зрештою означає отримання хорошого прибутку. Саме тому навчитися та дізнатися, як правильно і без помилок розрахувати торгову націнку, потрібно, перш ніж ви поринете в торгівлю з головою. Інструкція:

1. Націнка є одним зі структурних елементів ціни. Її економічний зміст досить простий: за середнього розміру реалізації величини торгової націнки на товар має вистачати на погашення всіх витрат продавця й отримання ним певної суми прибутку. У різних галузях економіки, а також на різних етапах ланцюжка від виробника до споживача товарів існують різні націнки, зумовлені специфікою кожного виду бізнесу. Навіть реалізація одного й того самого товару на абсолютно різних стадіях процесу його реалізації обкладається різними величинами націнок. Найпростішим прикладом цього є оптовий і роздрібний продаж продуктів харчування. У діяльності реального підприємства оптова націнка саме на продукти в загальному випадку дорівнює десяти відсоткам, а для роздрібного покупця в магазині — вже приблизно двадцяти п'яти відсоткам.
2. На практиці розраховувати торгову націнку можна щонайменше двома способами: в абсолютному та відносному вираженні. Щоб розрахувати торгову націнку в абсолютних величинах, визначаємо торгову націнку за формулою: «ціна продажу мінус ціна закупівлі». Таким чином, уже знаючи обидві величини, ви дуже легко отримаєте суму торгової націнки.
3. За відносного відображення розраховувати торгову націнку слід за зовсім іншою формулою: «ціна продажу, яку ділять на ціну закупівлі, мінус одиниця». Отримане число слід перевести у відсотки. Ця формула застосовується до будь-якої торгівлі та частково застосовується для визначення націнок у виробництві, якщо під сумою закупівлі розуміти сировинну собівартість кінцевої продукції.

У сучасних програмах, які можуть вести бухгалтерський облік на належному рівні, наприклад таких як "Акцент", "Парус" і, звичайно, "1С", поетапне введення інформації про саме підприємство та його господарські операції до бази програми, порядок звітів про стан, динаміку торгової націнки є не зовсім зручними.

Особливістю всіх перелічених вище програм є те, що самі дані про торгову націнку під час надходження товару та його реалізації враховуються у складі вартості товарів, і це не суперечить правилам обліку. Таким чином, розмір торгової націнки розраховується різницею між купівельною вартістю та ціною реалізації (тобто оптовою, де не враховується торгова націнка, або роздрібною).

Кожна з цих комп'ютерних програм самостійно обчислює таку різницю та відносить її на рахунок за номером № 285 "Торгова націнка". Зрозумілим буде й те, що під час проведення цього документа всі ці програми надають можливість вносити відповідні коригування до показників торгових націнок, а також підібрати ті рахунки, які необхідні згідно з методикою проведення облікових операцій, якщо програма не може зробити це самостійно.

Але в ситуації, що склалася, взагалі постає питання про необхідність застосування рахунку для обліку торгових націнок. Саме тому було б правильно для кожної програми, яка займається бухгалтерським обліком, розробити відповідний комплекс команд, за допомогою яких людина, що користується цією програмою, могла б визначати суми (відсотки) торгової націнки на конкретну групу товарів або на кожну одиницю товару окремо. Таким чином, бухгалтер зможе не лише здійснювати контроль за рівнем торгової націнки, за наявності відповідних засобів, а й отримувати звіти про стан торгових націнок для відповідних груп товарів.