Що нового принесе платникам податків 2013?

Наша законодавча влада досить часто вносить зміни до чинного законодавства. Не став винятком і Податковий кодекс України, який хоча й був введений у дію лише 3 січня 2011 року, але вже зазнав численних поправок. Не стане винятком і 2013 рік. Отже, розглянемо зміни в податковому законодавстві, які набудуть чинності з настанням 2013 року.

Екологічний податок. Редагування зазнало поняття «розміщення відходів». Тепер воно розглядається лише як постійне (остаточне) захоронення відходів або їх перебування у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (ділянках надр, місцях розміщення відходів, комплексах, сховищах, полігонах тощо), для використання яких було отримано дозвіл від центрального органу виконавчої влади, який є спеціально уповноваженим у сфері поводження з відходами. Нова редакція виключає поняття тимчасового розміщення відходів до їх утилізації або видалення. Цей момент запобігає виникненню подвійного оподаткування екологічним податком у разі розміщення господарських відходів суб'єктами господарювання у спеціально відведених для цього місцях, які розташовані на власній території. Суб'єкти господарювання, які здійснюватимуть розміщення певних класів (видів) відходів на власних територіях або об'єктах у вигляді вторинної сировини, взагалі будуть звільнені від сплати екологічного податку. Також види (класи) та обсяги відходів, розміщених на територіях або об'єктах суб'єктів господарської діяльності, не є базою оподаткування.

З 1 січня 2013 року за користування надрами для видобування всіх корисних копалин, крім підземної води, буде встановлено тип ставок із відсотковою платою. Таке нововведення означає, що податкове навантаження щодо плати за користування надрами для вуглеводнів відповідатиме сумі плати за користування надрами та рентній платі за природний газ, нафту й нафтовий конденсат, що видобуваються в Україні. Таким чином буде забезпечено вирівнювання податкового навантаження залежно від споживчої вартості вугілля, адже така корисна копалина, як «кам'яне вугілля», буде розмежована на види (окислене та коксівне, енергетичне). Також було внесено зміни щодо обчислення вартості певної одиниці видобутої корисної копалини у податковому (звітному) періоді за більшою з величин, тобто за фактичною ціною реалізації або розрахунковою вартістю (не поширюється на нафту й конденсат). Отже, починаючи з 1 січня 2013 року при обчисленні оподатковуваної бази буде застосовано фактичну ціну реалізації для конденсату та нафти. Вона визначається центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику держави у сфері економічного розвитку. Це ціна за звітний період у вигляді середньої ціни 1 бареля нафти «Urals», перерахованої в гривні за 1 тонну за курсом Національного банку України на 1 число місяця, наступного за податковим періодом, що склалася на момент завершення торгів нафтою, які проводилися на Лондонській біржі протягом цього звітного періоду. До 15 числа місяця, наступного після податкового, центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику держави у напрямі економічного розвитку, має бути розміщена визначена ціна реалізації нафти на офіційному сайті цього органу та повідомлено центральний орган виконавчої влади, який реалізує податкову політику.

Також для поліпшення інвестиційного клімату у сфері видобувних підприємств було здійснено розмежування ставок залежно від умов видобування та реалізації. В умовах дії угоди про розподіл продукції для конденсату та нафти, які були видобуті на території України й континентальному шельфі, а також у морській економічній зоні України, плата за користування надрами для видобування корисних копалин становить 2% від вартості видобутої сировини. В умовах дії угоди про розподіл продукції для природного газу, зокрема газу, розчиненого в нафті (попутного газу), пропану, етану, бутану, метану вугільних родовищ, газу сланцевих товщ, газу колекторів щільних порід, газу центрально-басейнового типу, які видобуті на території України, а також континентальному шельфі та морській економічній зоні, плата за користування надрами для видобування корисних копалин становить 1,25% вартості видобутої сировини.

Із самого початку 2013 року буде введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. До платників цього податку буде віднесено фізичних і юридичних осіб, які є власниками житлової нерухомості. Об'єктами оподаткування будуть об'єкти житлової нерухомості, а точніше — будівлі, віднесені до житлового фонду згідно з нормативно-правовими актами, а також дачні й садові будинки. Базою оподаткування є житлова площа об'єкта нерухомості. Якщо платник податків одночасно є власником кількох таких об'єктів нерухомості, то така база визначатиметься щодо кожного з них окремо. ПКУ також передбачає певні пільги для платників цього податку. Вони представлені у вигляді повного або часткового звільнення від сплати податку. Таким чином, база оподаткування зменшується для квартир на 120 м² і для житлових будинків — на 250м². Таке зменшення надається одноразово протягом звітного періоду. Ставки податку встановлюватимуться міськими, сільськими та селищними радами за 1 м² житлової площі таким чином:

• для квартир, що мають житлову площу менше 240 м², і житлових будинків площею менше 500 м², податкова ставка не перевищуватиме 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на 1 січня звітного року:
• для квартир, що мають житлову площу понад 240 м² і житлових будинків, житлова площа яких понад 500 м², податкова ставка становить 2,7% від розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством на 1 січня звітного року.

Змінами, що набули чинності з 1 січня 2013 року, для визначення бази оподаткування ПДВ буде застосовуватися вартість, яка не є нижчою за митну. Така поправка потребує внесення змін до ст. 39 Податкового кодексу України, яка передбачає порядок визначення звичайної ціни на товари, що ввозяться на територію України, на рівні їхньої митної вартості. Ця поправка застосовуватиметься для всіх платників ПДВ.

Ще одним нововведенням, яке очікує на платників податків у 2013 році, будуть норми, що прив'язують договірні ціни до орієнтовних. Вони регулюватимуть порядок використання звичайних цін і порядок їх визначення. Цей аспект забезпечуватиметься статтею 39 Податкового кодексу України. Подібна ідея (імплементація звичайних цін) не нова, адже використання індикативних цін дасть змогу уникнути ухилення від сплати податків шляхом мінімізації прибутку за рахунок штучного завищення валових витрат та (або) зниження доходів платником. Нероз'ясненим у цьому питанні залишається питання реалізації ідеї. З одного боку, використання цінових індикаторів і прив'язка до них договірних цін дає змогу уникнути непорозумінь із податковою, але водночас є даністю адміністративного ціноутворення. Порядок утворення цін для цілей оподаткування був затверджений постановою Кабміну № 787 ще 22 серпня 2012, але набуде чинності лише з 1 січня 2013.

Це рішення має і свої підводні камені. Таким чином, податкова інспекція може отримувати додаткову інформацію від платників податків, яка нібито є необхідною для виконання всіх умов угоди; неможливість обрати (у разі зміни ринкової кон'юнктури — скоригувати) метод визначення звичайної ціни. Середній бізнес може отримати у вигляді цього рішення важкий тягар, але його представники будуть змушені аргументувати встановлення договірних цін звичайним (у разі запиту на це ДПС) або визнати факт, що таке обґрунтування — завдання податкової інспекції. Таким чином, представники середнього бізнесу майже повністю втрачають альтернативний варіант ціноутворення.

Приємною для розробників нового програмного забезпечення стане новина про те, що на період з 01.01.2013 по 01.01.2014 операції, метою яких є постачання програмної продукції, звільняються від обкладення податком на додану вартість. Сюди належать усі результати комп'ютерного програмування, отримані у вигляді онлайн-сервісів; прикладних, системних, навчальних (розважальних) комп'ютерних програм (включно з їхніми компонентами), операційних систем, інтернет-сайтів, криптографічних засобів захисту інформації. Однак одразу скористатися такою перевагою зможуть далеко не всі фірми, що займаються постачанням програмного забезпечення. Щоб отримати подібне звільнення від податку на додану вартість, фірмі необхідно мати основні засоби, первісна вартість яких перевищує 50 мінімальних заробітних плат, установлених на початок звітного періоду. Це може виключити з кола отримувачів таких податкових пільг малі фірми й організації, які не мають великої кількості основних засобів або працюють на застарілому обладнанні, первісна вартість якого менша за норму, встановлену державою. Також для звільнення від сплати ПДВ необхідно погасити податковий борг. Таким шляхом фірми, які опинилися у скрутному становищі, не зможуть бути звільнені від сплати ПДВ, доки не погасять податковий борг, тим самим погіршуючи своє становище. Новостворені підприємства, які діяли протягом двох звітних кварталів до дня подання заяви на реєстрацію, для отримання пільгового оподаткування також будуть звільнені від сплати ПДВ за умови виконання всіх вимог.

Можна зробити висновок, що з одного боку податкове законодавство йде назустріч платникам податків шляхом звільнення від сплати певних податків або зменшення їхнього розміру, а також намагається зменшити ухилення від сплати податків. Але з іншого боку при цьому виникають ситуації, які не найкращим чином позначаються як на платниках податків, так і на державі, адже тиск з боку податкової може зменшити кількість приватних підприємств, фірм, організацій, що призведе до зменшення надходжень до бюджету.