Наявність диплома – це ознака знань?

На даний момент наша освіта знаходиться не в найкращому стані. Та що вже й казати, це триває уже не один рік. Час іде, а покращень ніяких немає. З кожним роком значення вищої освіти все менше і менше.

Знайомство кожної людини з освітою починається ще зі школи. Але навіть сьогодні не кожна дитина має змогу ходити до неї. В Україні значно погіршилася ситуація із сільськими школами.

На кілька сіл роблять тільки одну школу, і не кожна дитина може за багато кілометрів туди ходити. У класах навчається тільки декілька учнів, а вчителі не зацікавлені в тому, аби дати їм якісь знання. Рівень освіченості таких вчителів бажає бути кращим. Держава просто позбавляє таких дітей можливості отримувати освіту, а ці діти нічим не відрізняються від тих, які проживають в місті, можливо, вони навіть в чомусь кращі, але через це вони так і залишаються в селі, займаються по господарству, і ніколи не побачать кращого життя. Тільки в деяких є можливість кудись виїхати і отримати кращу освіту. Дуже прикро, що навіть діти, які мають якісь унікальні здібності, не мають змоги їх проявити. У моєму житті була можливість в цьому переконатися, і не один раз.

Діти, які проживають у містах, не знають цієї проблеми. Їх батьки, перед тим, як віддати дитину до школи, знайдуть інформацію про кожну школу, про кожного вчителя і оберуть кращих з кращих. Але навіть якщо в місті буде безліч шкіл, це ще не означає, що в кожній із них дитина може отримати знання. У ХХІ столітті, в еру інформаційних технологій, отримати освіту набагато простіше, ніж, наприклад, нашим батькам, які тим і займались, що ходили по бібліотеках.

З кожним роком все частіше помічаю, що учні шкіл, маючи прекрасні можливості для пізнання будь-яких дисциплін, окрім тих, які є у шкільній програмі, середовища, яке їх оточує, ними не користуються. Гріх не використовувати ті технології, які розробило суспільство. Їм достатньо того, чому їх вчать на уроках, хоча це зовсім маленька частина того, що вони могли б знати, якби захотіли. Крім того, зараз велике значення мають знайомства. Якщо директор школи знайомий твоїх батьків, то «золота» медаль у тебе в кишені. Ця медаль зараз не має ніяких привілеїв при вступі до університету, тому що всі знають, яким чином вона отримується.

Після закінчення школи починається найцікавіше - абітурієнти проходять зовнішнє незалежне оцінювання і роблять все для того, аби поступити на бюджет. Бюджет - мрія кожного абітурієнта. Але і з цим все складно. Державних місць з кожним роком все менше, а бажаючих отримати його - все більше. Якщо абітурієнт здав іспити невдало, батьки починають шукати всі можливості, залучати всі кошти і знайомства, щоб все-таки отримати його. Це темна сторона медалі, але вона має місце, і всі про неї знають. Інша сторона – випускник гарно готується до іспитів, і отримує державне місце за рахунок власних розумових здібностей. Кількість таких абітурієнтів з кожним роком зменшується в геометричній прогресії.

Якщо батьки розуміють, що їхня дитина не отримує таке бажане місце у вищому навчальному закладі, то вони змушені платити за навчання. Вони свято вірять у те, що за ці гроші їхня кровинка отримає знання, у вигляді диплому, що забезпечить їй високооплачувану роботу, але «не так сталося, як гадалося».

Починається навчання… Студент, який реально дивиться на речі, знає, що крім нього самого, точніше, його батьків, диплом нікому не потрібен. Після закінчення університету він не раз ще в цьому переконається. Студент, який знає ситуацію з працевлаштуванням, розуміє, що під час навчання треба використовувати всі можливості, які надає університет, отримати найбільшу користь від того часу, який він там проводить. Треба не підвести своїх батьків і показати, що їхні старання не були марними. Тільки вчинками, а не дипломом, людина показує чому навчилася у ВНЗ. Ніхто не подивиться на те, якого кольору диплом.

Батьки, які мають кращі фінансові можливості, намагаються відправити свою дитину в іншу країну на навчання, тому що вірять, що той диплом допоможе краще влаштуватися в житті. Але, по суті, влаштуватися в житті допомагає не диплом, а знання, які вони там отримають. Рівень освіти, порівняно з нашим, набагато вищий. Освіта України потребує реформ, але все, що намагається зробити Міністерство освіти і науки, тільки погіршує ситуацію.

Кожен поважаючий себе роботодавець хоче бачити у себе на роботі перш за все хорошого фахівця, а не людину з червоним дипломом, у якого знання на рівні випускника середньої школи. Свої професіональні знання і уміння треба буде показувати і доводити неодноразово.

Зараз існує дуже багато курсів, на яких можна отримати той багаж знань, який вивчається в університеті 5 років. Багато людей цим користуються. Особи, в яких не було коштів на вищу освіту, за рахунок курсів отримують роботу. Головне - не де отримувати знання, а які.

Ми влаштовуємося на роботу, там ми вчимо все заново, тому що тієї теорії, яку нам дають в університеті, недостатньо. Особисто для мене, теорія - ніщо, якщо вона не підкріплена практикою. А тієї практики, яка є в університеті, замало для того, аби бути повністю готовою до роботи. А про те, що 80% студентів працюють не за тією спеціальністю, яку вони вивчали в університеті, можна складати вірші, які набудуть загальнонаціонального значення. Безліч людей, маючи диплом, сидять вдома без роботи. Але наявність диплому гріє їм душу.

Для мене диплом - це лише пластик, який підтверджує, що людина була зарахована в університет, здала всі іспити. Але це не є доказом того, що вона буде хорошим спеціалістом. Це кожен може собі забезпечити, маючи знання. І це не буде ніяким чином залежати від наявності диплома в папці з документами при влаштуванні на роботу. Отримати освіту - не означає отримати знання.

Олійник Олеся