Орлеанська Діва: між історією та містикою

Феномен Жанни д’Арк

 

Доля Жанни д’Арк – це не просто легенда про героїчну дівчину, яка змінила хід історії. Це складний, багатошаровий феномен, у якому переплітаються міфи, політичні інтриги, релігійні одкровення та загадки людської психіки. Хто вона була насправді? Натхненна небесними голосами посланниця Божа, хитро використана політиками? Душевнохвора фанатичка, яка щиро вірила у свою місію? Чи геніальний стратег, що своєю присутністю змінив динаміку війни?

Феномен Жанни д’Арк

Жанна народилася у 1412 році, в розпал Столітньої війни, коли Франція, виснажена тривалим конфліктом, була роздроблена внутрішніми чварами. Північ країни контролювали англійці та їхні союзники-бургундці, а південь залишався під владою дофіна Карла, майбутнього Карла VII. Домремі – село, в якому виросла Жанна, – перебувало в епіцентрі цього хаосу.

Але що в ній було особливого? За свідченнями сучасників, вона з дитинства вирізнялася мовчазністю, побожністю та схильністю до самотності. Дівчинка, яка не вміла ні читати, ні писати, одного разу заявила, що чує голоси святих, які закликають її врятувати Францію. У 17 років, керована містичним одкровенням, вона вирушає до дофіна Карла і переконує його надати їй армію.

Голоси, пророцтва та галюцинації

Слухові галюцинації, видіння ангелів, осяяні світлом і ароматами, стали ключовим елементом її історії. Жанна стверджувала, що вперше почула голос у 13 років – ніжний, але владний, який наставляв її бути доброчесною і ходити до церкви. Згодом видіння ставали все чіткішими: перед нею з’являлися архангел Михаїл, свята Маргарита та свята Катерина. Вони казали їй, що Франція чекає на свого визволителя, і цією обраницею є вона.

Її переконаність у власній місії була непохитною. Але чи були ці «голоси» реальністю чи породженням запаленого розуму? Сучасні психіатри припускають, що Жанна могла страждати на скроневу епілепсію, для якої характерні слухові та зорові галюцинації, що супроводжуються відчуттям одкровення. Інша версія – параноїдна шизофренія з релігійними мареннями. Однак тверезість її суджень, емоційна врівноваженість і раціональна поведінка під час суду суперечать класичному уявленню про психічне захворювання.

Жанна на полі бою

У 1429 році Жанна прибула в Орлеан – місто, що перебувало в облозі англійців. Французи були деморалізовані, облога тривала місяцями, надії на порятунок не залишалося. Але поява дівчини, переконаної у своєму божественному призначенні, кардинально змінила ситуацію. Воїни, натхненні її вірою, пішли в бій із новою відвагою. Лише за десять днів французька армія прорвала облогу, і Жанна стала національною героїнею.

Але чи справді вона мала військовий геній? Історики схиляються до думки, що її внесок був радше психологічним. Вона не розробляла стратегій, але її присутність вселяла впевненість. Вона забороняла воїнам пиячити, очищала табір від розпусти, змушувала молитись перед битвою. Її віра у свою місію передавалася іншим – і це стало вирішальним фактором перемоги.

Зрада і суд

Після коронації Карла VII Жанна стала незручною фігурою. Король, досягнувши бажаного, не поспішав підтримувати її подальші походи. Коли вона спробувала взяти Париж, він не надав їй допомоги. Залишившись із невеликим загоном, вона потрапляє в полон до бургундців, які продають її англійцям.

Процес, що тривав із лютого по травень 1431 року, не був судовим розглядом у звичному розумінні. Англійцям було потрібно знищити не просто військовополонену – вони прагнули дискредитувати саму ідею про її божественне призначення. Судовий трибунал, що складався переважно з англійських ставлеників, поставив собі за мету довести, що Жанна – єретичка й відьма.

Її звинувачували в носінні чоловічого одягу (що порушувало канонічні закони), у чаклунстві (через голоси, які вона чула) та в богохульстві. Психологічний тиск, погрози тортурами, маніпуляції – але Жанна стояла на своєму.

Коли їй запропонували замінити спалення на довічне ув’язнення в обмін на зречення, вона погодилася. Однак незабаром усвідомила обман – священники підмінили текст, змусивши її підписати повну відмову від усіх своїх переконань. Розчарування, почуття зради – все це призвело до того, що через кілька днів вона знову заявила про свою віру в голоси.

31 травня 1431 року її спалили на вогнищі.

Символ, міф чи історичний персонаж?

Минуло шість століть, але постать Орлеанської Діви залишається предметом суперечок. Чи була вона щирою фанатичкою, що страждала на психічний розлад? Чи її використали у політичних іграх, а потім знищили, коли вона стала непотрібною?

У XV столітті масові істеричні явища, релігійні екстази та містицизм були нормою. Те, що сьогодні здається симптомами психозу, тоді сприймалося як божественне одкровення.

Бернард Шоу писав: «Якщо Жанна була божевільною, то божевільний і весь християнський світ». Її видіння могли бути породженням колективного несвідомого, віддзеркаленням віри того часу. А може, перед нами випадок унікальної людини, яка змогла змінити історію просто тому, що повірила у свою місію.

Як би там не було, Жанна д’Арк залишилася символом – символом непохитної віри, безстрашності перед лицем смерті й того, як легко вчорашнього героя можна перетворити на жертву.

По матеріалам Celebs: веб-журнал про життя видатних людей