Проблеми обліку торгової націнки

Особливістю підприємств які займаються роздрібною торгівлею слугує те, що вони, як правило, ведуть облік товарів продажу за цінами, за якими будуть продані товари безпосереднім споживачам, що дуже зручно для організації обліку матеріальної відповідальності, торгових працівників (тобто продавців). Це передбачає необхідність при оприбуткуванні товару від постачальника та переправі його під звіт продавцю , в торговий зал, визначити і відобразити в обліку відповідну суму націнки на товар. Торгівельні підприємства обліковуючи тару можуть вести облік за середніми обліковими цінами, які фіксуються керівництвом підприємства за групами (видами) тари і цінами на тару. Тобто середніми обліковими цінами і різниця між цінами на придбання на тару відноситься на субрахунок №285 "Торгова націнка".

Торгова націнка — це різниця між продажною та купівельною (первинною) вартістю товару, отже між вартістю товару за ціною продажу та його собівартістю. Сума торгової націнки має забезпечити покриття витрат торгівельного підприємства на реалізацію товару, оплату податкового зобов'язання з ПДВ та отримання певної суми прибутку Від того чи правильно нарахована торгова націнка великою мірою залежить від реальності призначення собівартості реалізованих товарів і фінансового результату від реалізації: у кінцевому результаті підвищення реалізованих торгових націнок приведе до необґрунтованого збільшення прибутку, а заниження, звісно, до його зменшення. На субрахунку №285 "Торгова націнка" підприємства роздрібної торгівлі ведучи облік товарів за продажними цінами вказують на торгові націнки на товари, тобто саму різницю між вартістю за яку готові купувати товар та за яку готові продавати цей товар. За кредитом субрахунку №258 "Торгова націнка" вказує на збільшення суми торгових націнок, за дебетом вказує на - зменшення (списання). Списання по розрахункам суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом рахунку №285 "Торгова націнка" і за кредитом субрахунку №282 "Товари в торгівлі" або методом сторно(зворотною кореспонденцією цих рахунків).

Збільшення суми торгових націнок:

• Дебет субрахунку за номером №282 "Товари в торгівлі"
• Кредит субрахунку за номером №285 "Торгова націнка"

Списання по розрахункам суми торгової націнки на реалізовані товари:

• Дебет субрахунку №285 "Товарна націнка"
• Кредит субрахунку №281 "Товари на складі"
• Кредит субрахунку №282 "Товари в торгівлі"

Сальдо за всіма субрахунками рахунку за номером №28 "Товари" записуються у звітність у згорнутому вигляді.

Облік товарів по цінами продажу вказує на те що постачальникові оплачуються товари за цінами їх подальшого продажу по мінусу торгової націнки (знижки). В закладах громадського харчування на субрахунку №285 "Торгова націнка" і рахуються суми торгових знижок та звісно націнок на продукти харчування і товари, які знаходяться в коморах звісно в буфетах, на кухні, а також суми націнок, котрі додаються в раніше установленому розмірі до вартості кухонної та буфетної продукції за продажними цінами. Реалізація товарів на підприємствах з роздрібною торгівлею здійснюється за готівку. Розмір реалізованої продукції зазначається сумою виручки, тобто сумою готівки, що надходить до каси. Виручка від реалізації кожного дня здається торговельними підприємствами до банку. Таким чином через обмінний товарообіг грошові одиниці, що перебувають в обігу, повертаються до каси в банку. Субрахунок №285 "Торгова націнка" є врегульовуючи субрахунком до рахунку №28 "Товари". Реалізовані товари списуються с кредиту за номером рахунку №28 "Товари" в дебет рахунку номер №90 "Собівартість реалізації" за собівартістю їх реалізації.

Розрахунок торгової націнки це одне з базових умінь , яке повинен мати кожен продавець. Вміння продати щось за вигідною ціною в кінцевому результаті означає отримання хорошого прибутку. Саме тому навчитися та дізнатися, як правильно та без помилок розрахувати торгову націнку, потрібно перш за все, ніж ви поринете в торгівлю з головою. Інструкція:

1. Націнка сама по собі являє собою один із структурних елементів ціни. Саме її економічний сенс є досить простим: при середньому розмірі реалізації величини торгової націнки на товар повинно вистачати на погашення всіх витрат продавця та отримання ним якоїсь певної суми прибутку. У різних галузях економіки, а також на різних етапах ланцюга від виробника до споживача товарів існують різні націнки, зумовлені специфікою кожного виду бізнесу. Навіть реалізація одного і того ж самого товару на абсолютно різних стадіях його процесу реалізації обкладається різними величинами націнок. Самим найпростішим прикладом тому послужить оптовий і роздрібний продаж продуктів харчування. В діяльності реального підприємства оптова націнка саме на продукти в загальному випадку дорівнює десять відсотків, а для роздрібного покупця в магазині - вже приблизно двадцять п'ять відсотків.
2. На практиці розраховувати торгівельну націнку можна як мінімум двома способами: в абсолютному і відносному вираженні. Щоб розрахувати торгівельну націнку в абсолютних величинах, визначаємо торгову націнку через формулу: «ціна продажу мінус ціна закупівлі». Таким чином, вже знаючи обидві величини, ви дуже легко отримаєте суму торгової націнки.
3. При відносному відображенні розрахувати торгівельну націнку варто за зовсім іншою формулою: «ціна продажу яку ділять на ціну закупівлі, мінус одиниця». Отримане число варто перевести у відсотки. Подана формула застосовується до будь-якої торгівлі та частково застосовується для визначення націнок у виробництві, якщо під сумою закупівлі розуміти сировинну собівартість кінцевої продукції.

В сучасних програмах , які можуть проводити бухгалтерський облік на досить достойному рівні , наприклад саме таких як, „Акцент”, „Парус”, та звісно „1С” поетапне вбивання інформації про саме підприємство та його господарські операції в базу програми, порядок отримання звітів про стан, динаміку торгівельної націнки є не зовсім зручним .

Особливістю всіх вищезазначених програм є, те що самі данні про торгівельну націнку при надходженні товару та його реалізації враховується до складу вартості товарів, що не протиставляється правилам обліку. Таким чином, розмір торгівельної націнки вираховується різницею між покупною вартістю, та ціною реалізації (тобто оптовою, де не враховується торгівельна націнка, або роздрібною).

Кожна з цих комп’ютерних програм самостійно вираховує таку різницю і відносить її на рахунок під номером №285 „Торговельна націнка”. Зрозумілим буде і те що, при проведенні даного документу всі ці програми надають можливість вносити відповідні корегування до показників торгівельних націнок, а також підібрати ті рахунки які необхідні згідно з методикою проведення облікових операцій, якщо програма не може це зробити самостійно.

Але у ситуації яка складається взагалі постає питання про необхідність застосування рахунку, для обліку торгівельних націнок. Саме тому, було б правильно для кожної програми, яка займається бухгалтерським обліком розробити відповідний комплекс команд за допомогою яких людина яка користується , цією програмою могла би визначати суми (відсотки) торгівельної націнки на конкретну групу товарів, або на кожну одиницю товару окремо. Таким чином, бухгалтер зможе не тільки проводити контроль за рівнем торгівельної націнки, при відповідних коштах, але й отримувати звіти, про стан торгівельних націнок для відповідних груп товарів.

Нас находят: націнка це, вирівнювальні націнки та знижки, торгова націнка формула, націнки це, торгова націнка в роздрібній торгівлі, підприємства роздрібної торгівлі ведуть облік товарів за продажними цінами та вказують на торгові націнки на товари тобто саму різницю між вартістю за яку готові купувати тoвар та за якy готові продавати цей тoвар, торгові скидки і списання, https://stimul kiev ua/articles htm?a=problemi_obliku_torgovoi_natsinki, торгові націнки, призначення торговельної націнки