Деякі загальні положення щодо використання функціоналу «1С: УТП для України»

Можна уявити УТП як систему, яка об'єднує характеристики трьох структур: «Управління торгівлею», «Бухгалтерія» та «Зарплата і кадри».

Частини кожної з конфігурацій, склавши єдине ціле, зрозуміло, значно змінилися.

Наприклад, було внесено нові характеристики до підсистеми бухобліку – було введено розділ обліку упаковки, облік витрат на виробництві став більш деталізованим, деталізовано давальницьку схему тощо. У підсумку підсистема «Управління торгівлею» відображена в розвитку, а підсистема «Зарплата і кадри» після цього стала більшою мірою спрямована на вимоги комерційної фірми. Більшою мірою ця конфігурація буде потрібна підприємствам, які потребують серйозного механізму управління торгівлею, яким потрібна автоматизація нескладного обліку виробництва, податкового та бухгалтерського обліку в усіх напрямах їхніх операцій.

Найдоцільніше зіставляти цю опцію з функціоналом системи «Управління виробничим підприємством для України» (УВП). УТП – модульна система. Це означає, що ці підсистеми (тобто модулі) з'єднані в логічному порядку та працюють синхронно в єдиному інформаційному середовищі. Виходячи з аналізу функціоналу УТП, який проводиться нижче, випливає, що конфігурація передбачає поетапне впровадження в систему, де дозволяється підключення розділів, але лише в обґрунтованій логічній послідовності.

Головні складові частини це:

• планування;
• прогнозування;
• облік.

При цьому кожен модуль складається з блоків за функціональністю.

Під обліком мається на увазі податковий та бухгалтерський облік, який сприяє веденню обліку в усіх розділах бухгалтерії.

Прогнозування базується на короткостроковому плануванні підприємства, використовуючи підсистеми обліку замовлень (виробників, клієнтів), надаючи можливість резервування як складських запасів, так і продукції, яка могла бути замовлена покупцями, але відсутня на складі. При цьому проводиться аналіз стану виконання стандартних замовлень і таких, які можуть бути змінені через розрахунки з контрагентами. До цього ми також можемо віднести й оперативний фінансовий план – платіжний календар, до якого вносяться дані про використання заявок на користування грошовими фондами (функціонал).

Планування – надає поетапне створення вагоміших планів реалізації, закупівель і грошових фондів. Його можна проводити різними способами: у розрізі проєктів (залежно від напряму діяльності фірми – роздрібна чи оптова торгівля) або з дотриманням стандартного (сценарного) планування (позитивні чи негативні варіанти результатів роботи фірми). Є можливість деталізації окремої позиції плану за замовленнями, договорами або контрагентами фірми. Найбільш прийнятною є схема планування, коли на основі результатів планів реалізації оформляються плани закупівель і руху грошових фондів.