Скорочення посади працівника, призваного на військову службу у зв’язку з мобілізацією
Працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, <b>гарантується збереження місця роботи</b>, посади і середнього заробітку відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Тому звільнити працівника, призваного на військову службу у зв’язку з мобілізацією, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП можна тільки після його демобілізації, коли працівник стане до роботи.Працівник був попереджений про звільнення у зв’язку зі скороченням посади. Строк попередження закінчувався 30.04.2014. Однак 28.04.2014 працівник був призваний на військову службу у зв’язку з мобілізацією. Чи можна скоротити працівника під час служби? Якщо ні, то чи потрібно після демобілізації працівника повторно повідомляти його про скорочення і знову чекати 2 місяці, чи можна звільнити його на підставі вже врученого повідомлення?
Працівник був попереджений про звільнення у зв’язку зі скороченням посади. Строк попередження закінчувався 30.04.2014. Однак 28.04.2014 працівник був призваний на військову службу у зв’язку з мобілізацією. Чи можна скоротити працівника під час служби? Якщо ні, то чи потрібно після демобілізації працівника повторно повідомляти його про скорочення і знову чекати 2 місяці, чи можна звільнити його на підставі вже врученого повідомлення?
Працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Тому звільнити працівника, призваного на військову службу у зв’язку з мобілізацією, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП можна тільки після його демобілізації, коли працівник стане до роботи.
Якщо установа знає, в якій частині працівник проходить військову службу і її місцезнаходження, вона може надіслати працівнику два рекомендованих листа із попередженням про заплановане звільнення:
- один — з описом вкладення на ім’я працівника до військової частини;
- другий — з позначкою «Вручити особисто» та описом вкладення на адресу проживання, зазначену працівником в особовій картці (типова форма № П-2).
У листах доцільно попередити працівника про те, що з метою дотримання гарантій, встановлених статтею 119 КЗпП, строк попередження про звільнення буде продовжено, а дату звільнення — перенесено на перший день, в який працівник стане до роботи після демобілізації, або після спливу одного року після призову на військову службу під час мобілізації.
Якщо рекомендований лист, надісланий за місцем проживання, не міститиме позначки «Вручити особисто», на підставі пункту 99 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, він може бути вручений як адресату, так і повнолітньому члену сім’ї. Аби отримати лист повнолітній член сім’ї має пред’явити:
- документ, що посвідчує особу;
- документ, що посвідчує родинні зв’язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо);
- рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками у разі відсутності адресата.
Якщо установа отримає повідомлення про вручення листа з позначкою «Вручити особисто», це свідчитиме не лише про факт отримання повідомлення про продовження строку попередження про наступне звільнення особисто працівником, а й про факт його перебування вдома, а не у військовій частині (демобілізація, увільнення з розташування військової частини, відпустка тощо).
Водночас установа зобов’язана у разі виникнення вакантних посад (професій) повідомляти працівника про можливість його переведення на іншу роботу в установі упродовж усього періоду з дня продовження строку попередження про наступне звільнення до дня, коли працівник стане вперше до роботи після демобілізації, або після закінчення одного року після призову на військову службу під час мобілізації. Невиконання цього правила може стати свідченням того, що установа виконувала свої обов’язки неналежно.
Доречно буде запропонувати демобілізованому працівнику переведення на іншу роботу в установі (звичайно, за наявності) й у перший день роботи після демобілізації.
Якщо всі перелічені вище заходи установою були виконані, а працівник відмовився від переведення на іншу роботу, то в перший день роботи після демобілізації або після закінчення одного року від дати призову на військову службу під час мобілізації працівник може бути звільнений за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП.
Так діяти можна лише тоді, коли в установі відсутня первинна профспілкова організація (далі — профспілка) або працівник, який підлягає вивільненню, не є її членом.
Якщо в установі створено профспілку і працівник є її членом, то, найімовірніше, на день демобілізації сплине місячний строк з дня отримання згоди профспілки на звільнення і установа не матиме права на розірвання трудового договору (ч. 8 ст. 43 КЗпП). Тому у листі про продовження строку попередження про наступне звільнення необхідно обов’язково зазначити, що звільнення відбудеться після демобілізації працівника, наприклад на наступний день після отримання згоди профспілки на звільнення працівника.
