Навчання за рахунок роботодавця: як уникнути податкових ризиків

Я вивчила питання щодо можливості та механізмів оплати за навчання співробітників підприємства, передбачених чинним законодавством України, зокрема статтею 201 КЗпП. У ч. 2 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство забезпечує підготовку своїх співробітників, їх економічне та професійне навчання у власних або інших навчальних закладах на підставі контрактів. Взяті на себе зобов'язання щодо навчання своїх співробітників такі роботодавці відображають у розділах колективного або трудового договору.

Працівник, який бажає підвищити рівень своєї кваліфікації, пише заяву на ім'я керівника підприємства. За результатами розгляду заяви керівництво підприємства видає відповідний наказ, у якому фіксується форма навчання та укладається договір. Той, хто навчається в навчальному закладі, повинен буде укласти контракт за формою Типового договору про підвищення кваліфікації, підготовку, перепідготовку, навчання або, можливо, про додаткові освітні послуги навчального закладу. Змінювати умови договорів/контрактів в односторонньому порядку роботодавець і співробітник не мають права.

Наразі існує проблема відшкодування роботодавцю коштів за навчання у тому випадку, коли договір розірвано заздалегідь або в сам період навчання, нормами законодавчих актів взагалі не врегульована. Також не визначено прямого обов'язку працівника щодо відшкодування вартості навчання підприємству, коли він вирішить достроково звільнитися.

Формальне та неформальне професійне навчання працівників регламентується Законом України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 № 4312-VI.

Формальне професійне навчання співробітників включає первинну професійну підготовку, перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації робітників, може уточнюватися на договірних умовах у ВНЗ. У підсумку формального професійного навчання співробітнику надається документ про освіту встановленого зразка.

Неформальне професійне навчання співробітників здійснюється лише після їхньої особистої згоди безпосередньо у керівництва корпорації за дозволом директора за рахунок його грошових коштів з урахуванням вимогливості виробничих потреб.

Не можна не зазначити порядок проведення атестації співробітників, який також вказано в законодавстві. Атестація проводиться за згодою керівництва, інформація про проведення оголошується працівникам не пізніше ніж за 2 місяці до її проведення. Атестація працівників проводиться не частіше, ніж 1 раз на 3 роки.

Як показує практика, можливості та механізми оплати за навчання співробітників компаній є досить різноманітними та великими. Найчастіше великі міжнародні організації практикують такий вид навчання за свій рахунок, хоча й виникає безліч різних нюансів і питань із цього приводу, пов'язаних з обліком витрат і податків. Підвищення кваліфікації працівника є прямим обов'язком роботодавця, з цього випливає, що роботодавець не повинен вимагати кошти, витрачені на навчання працівника, у разі його звільнення. На практиці дуже багато фахівців рекомендують укласти додаткові угоди до трудового договору, куди включають пункт про обов'язок співробітника відпрацювати певний строк у разі звільнення за власним бажанням. А якщо звільнення відбувається з ініціативи роботодавця, то працівник зобов'язується відшкодувати витрати на його особисте навчання, яке було за рахунок фірми, у розмірі, пропорційному невідпрацьованому часу до закінчення строку договору. Податковим кодексом регламентуються всі питання щодо відшкодування роботодавцю коштів на його навчання. У більшості ситуацій умови про відшкодування витрат роботодавця на навчання суперечать законодавчим актам України, зокрема нормативно-правовим актам, згідно з якими чітко передбачено, що підвищення кваліфікації фахівців, з якими укладено договори, покладається на власників. Із цього можна зробити висновок, що компанія повинна враховувати те, що вона в будь-якому разі несе певні ризики, оскільки наразі практично неможливо гарантувати відшкодування коштів підприємству, навіть за зазначення всіх зобов'язань у договорі.

Згідно з чинним законодавством працівник, який навчається, має певні пільги, зокрема йому надається додаткова оплачувана відпустка на підставі довідки-виклику (на сесію з навчального закладу) та заяви працівника на ім'я керівника підприємства про надання йому відпустки у зв'язку з навчанням. На час такої відпустки за працівником за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. Така додаткова оплачувана відпустка (у зв'язку з навчанням) надається працівникові незалежно від стажу роботи на цьому підприємстві (згідно з КЗпП та Законом №504/96 – ВР «Про відпустки»).

У результаті вивчення цієї теми я зробила висновок, що обидві сторони угоди повинні знати правові, організаційні та фінансові основи функціонування всієї системи професійного розвитку.

Пашута Анастасія