Розрахунок фактично понесених витрат

Коли здійснюється розподіл накопичених прямих і непрямих витрат, розраховується собівартість продукції → проводиться калькуляція собівартості. Її мета → аналіз ефективності виробництва, виявлення найбільш витратних статей, зменшення собівартості продукції.

У підсистемі застосовується попередільний метод калькулювання собівартості. Виготовити продукцію можна з вихідної закупленої сировини, з куплених напівфабрикатів → підсистема вважає такі матеріали 1 рівнем переділу. У разі використання цього виробничого продукту він ще використовуватиметься як складова під час виробництва іншого продукту, то:

• першому виробничому напівфабрикату буде присвоєно перший рівень переділу;
• другий продукт буде або кінцевою продукцією, або буде напівфабрикатом другого рівня переділу.

Враховуються випадки, коли виробничі продукти вищого рівня переділу входять до виробничого виробу нижчого переділу → це зустрічний випуск. У підсистемі передбачено обробку таких ситуацій. Потрібно для його обліку внести дані про порядок розрахунку зустрічного випуску до регістру відомостей «Зустрічний випуск продукції та послуг» (верхнє меню → операції → регістр відомостей → зустрічний випуск продукції)

У конфігурації переділи не нумеруються користувачем. Вони розраховуються автоматично. Програма сканує випуски, показує матеріальні складові, перевіряє, чи не є вони результатом минулих випусків, і надає напівфабрикатам номери переділів. Якщо потрібно спочатку визначити витрати допоміжних підрозділів, а потім щоб вони розподілилися на основне виробництво, то все ж можна вручну вказати послідовність закриття підрозділів, а всередині підрозділів → система сама автоматично встановить переділи. 1й спосіб розрахунку собівартості → «за переділами», 2й → «за підрозділами».

Під час вибору способу розрахунку «за підрозділами» підсистемі треба вручну вказати послідовність роботи з підрозділами. Оформлюється документ «Встановлення порядку підрозділів для закриття рахунків»

Якщо керівництво підприємства аналізуватиме склад і суми фактичних витрат на кожен проміжний виріб, то буде використано метод попередільного калькулювання. Якщо у виробничому процесі будуть використані напівфабрикати, але нікого не цікавлять матеріальні витрати, витрати на оплату праці, витрати електроенергії на їх виготовлення, то всі витрати буде списано в «один котел», на склад оприбутковується лише кінцевий продукт, його продають за цінами реалізації.

Розподіл непрямих витрат на випущену продукцію проводиться наприкінці місяця операціями проводиться наприкінці місяця операціями документа «Закриття місяця» процедурою «Розрахунок і коригування собівартості продукції»

Процедура оформлює як надходження до незавершеного виробництва, так і витрату з нього

Витрати не завжди можуть фіксуватися як прямі виробничі → віднесені на конкретну номенклатурну групу виробничої продукції. Вони можуть непрямо відноситися на виробництво загалом. Оформлення таких рахунків у системі призводить до збільшення непрямих витрат підприємства, які збираються в регістрі накопичення «Витрати». Витрати загальновиробничого призначення розподіляються на випущену продукцію та збільшують її собівартість. Під час розподілу загальновиробничі витрати надходять до незавершеного виробництва за заданим алгоритмом між випущеною продукцією. Матеріальні витрати можуть бути прямими або непрямими → їх можна віднести на загальновиробничі витрати. Фактична вартість відноситься безпосередньо на випущену номенклатурну групу продукції. За допомогою витрат на браковану продукцію збільшується собівартість продукції → це витрати на виправний і невиправний брак, правила їх розподілу задаються користувачем. Алгоритм розподілу непрямих витрат задається: довідник «Статті витрат»

- елемент витрати → кнопка «Перейти» - методи розподілу непрямих витрат.

Підприємство для розподілу загальновиробничих витрат самостійно вибирає бази розподілу. Вибирається один із наведених методів:

• «Обсяг випуску» - використовується кількість випущеної продукції протягом місяця;
• «Планова собівартість» - використовується планова вартість випущеної продукції;
• «Оплата праці» - використовується сума виробничих витрат, відображених на статтях витрат із видом «Оплата праці»;
• «Матеріальні витрати» - використовується сума виробничих витрат, у статтях «Матеріальні витрати»;
• «Прямі витрати» - використовується сума прямих виробничих витрат, у статтях «Виробничі»;
• «Окремі статті прямих витрат» - використовується сума виробничих витрат за статтями, які вибираються користувачем. Список статей знаходиться в довіднику «Список статей витрат, включених до бази розподілу непрямих витрат».

Для загальновиробничих витрат встановлюється спосіб з точністю до підрозділу та статті витрат.

Наприкінці місяця автоматично вартість усіх випусків буде скоригована на різницю між плановою та фактичною собівартістю. До прямих витрат додаються непрямі, за вирахуванням вартості зворотних відходів. Таким чином, буде скоригована вартість витрати з незавершеного виробництва у більший або менший бік.

Аналітика обліку витрат → підрозділи, статті витрат і номенклатурні групи.

Прямі витрати накопичуються виключно за номенклатурною групою, а не за продукцією конкретно. Непрямі витрати також розподіляються наприкінці місяця за номенклатурними групами продукції. Одиниця продукції → це розрахункові дані.

Алгоритм розрахунку:

• за номенклатурною групою визначається сума планових собівартостей випущеної продукції;
• виводиться коефіцієнт відношення суми планових собівартостей випуску за номенклатурною групою до планової собівартості елементів цієї групи;
• суми фактичних витрат за номенклатурною групою продукції множаться на цей коефіцієнт.

У звіті «Довідка розрахунок», як показано на цьому рисунку

Собівартість випущеної продукції, для якої передбачені планові ціни, чітко видно, як за номенклатурною групою «Напівфабрикати» були випущені: напівфабрикат «Пруття верби» та послуга «Складання Каркас-полоззя». У графі «9» - сума прямих витрат елементів номенклатурної групи розрахована за коефіцієнтом з використанням планової собівартості випусків.