Загальні положення про перевірку контролюючими органами

Мораторій на перевірки контролюючими органами

Підстави для продовження строків перевірок

Підстави для зупинення перевірки

Коли необхідна експертиза

Вимога про надання документів

Вилучення документів

Права платника податків при проведенні перевірок

Документи

 

Мораторій на перевірки контролюючими органами

Закон № 4448, який набрав чинності 07.04.2012 р., установив мораторій на перевірки малого бізнесу. Мораторій не має обмеженого строку дії.

Дія Мораторію поширюється на:

• юридичних осіб – єдинників четвертої групи за ставкою 5%;
• на фізичних осіб – підприємців, не зареєстрованих платниками ПДВ (тобто на підприємців – неплатників ПДВ незалежно від системи оподаткування та групи платників єдиного податку).

Мораторій не поширюється на фізичних осіб – підприємців, платників ПДВ – як загальносистемників, так і єдинників третьої групи за ставкою 3%, а також юридичних осіб – єдинників четвертої групи за ставкою 3%.

Однак існує ще одне обмеження: діяльність суб’єктів господарювання не повинна належати до високого ступеня ризику згідно із Законом про перевірки. Нагадаємо, що критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення різних видів діяльності, затверджуються КМУ. Якщо діяльність підприємця або юридичної особи, неплатника ПДВ належить до високого ступеня ризику, то за цим напрямом їх можуть перевірити в загальному порядку.

Контролювати діяльність суб’єктів господарювання, що підпадають під дію Закону № 4448, дозволено лише у вигляді позапланових перевірок за такими напрямами:

• додержання санітарного законодавства;
• органами захисту прав споживачів за скаргами споживачів.

Також дозволені планові та позапланові перевірки органами Пенсійного фонду суб’єктів малого підприємництва, діяльність яких віднесено до середнього ступеня ризику.

Інші контролюючі органи не мають права перевіряти підприємців – неплатників ПДВ, не віднесених до високого ступеня ризику. Мораторій безпосередньо пов’язаний із Законом про перевірки та поширюється лише на тих контролерів, які працюють на підставі цього Закону.

Закон про перевірки не поширюється на податкові перевірки, перевірки у сферах валютного, митного контролю, перевірки касових операцій, контроль за обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів, за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, радіочастотний ресурс, на архітектурно-будівельний контроль. Також не підпадають під дію Закону оперативно-розшукова діяльність і прокурорський нагляд.

Таким чином, мораторій на перевірки не стосується перевірок:

• органами ДПС,
• міліцією,
• Держмитслужбою,
• Антимонопольним комітетом.

Норми ПКУ, зокрема пп.75.1.3 ст.75, містили заборону на проведення фактичних перевірок підприємців – неплатників ПДВ і юросіб-єдинників. Але така заборона також діяла лише до запровадження нової спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Тому наразі офіційного мораторію на податкові перевірки спрощенців немає.

Підстави для продовження строків перевірок

Продовження строків усіх видів перевірок можливе лише за наявності рішення керівника органу ДПС.

Продовження строку проведення фактичної перевірки можливе також на підставі рішення керівника органу ДПС, але за наявності чітко визначених для цього підстав:

1. Якщо суб’єкт, якого перевіряють, вирішить, що для ходу перевірки вкрай важливі певні документи, які не були надані ним раніше та які можуть змінити вердикт перевіряльників, він має право надати такі документи. Для цього необхідно написати до контролюючого органу відповідну заяву, що й спричинить продовження фактичної перевірки (п.82.3.1 ст. 82 ПКУ).
2. Якщо на об’єкті, що перевіряється, установлено позмінний режим роботи або підсумований облік робочого часу і перевіряльники просто не мають можливості у встановлені строки здійснити перевірку (п. 82.3.2 ст. 82 ПКУ).

Підстави для зупинення перевірки

Документальна виїзна планова або позапланова перевірка може бути зупинена лише для великого платника податків.

Стаття 14 ПКУ визначає великого платника податків як юридичну особу, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п’ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контрольованими органами ДПС, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.

Для малих підприємств зупинення перевірок не передбачено.

Відповідно до ст.1 Закону України від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ "Про державну підтримку малого підприємництва" суб’єктами малого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середньооблікова чисельність працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб і обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.

Що стосується інших платників податків, то до цієї категорії належать платники, які не підпадають під визначення великого платника податків або суб’єкта малого підприємництва (див. лист ДПАУ від 31.01.2011 р. № 2518/7/23-4017/89).

Проведення документальної виїзної планової або позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено в разі необхідності відновлення суб’єктом, що перевіряється, втрачених документів, отримання додаткових відомостей, що стосуються його діяльності, необхідності проведення експертизи, отримання інформації від державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судових позовів з питань, пов’язаних із предметом перевірки.

Зупинення перевірки можливе лише за наявності рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом. Копія рішення про зупинення перевірки не пізніше наступного робочого дня має бути вручена платнику податків або його уповноваженому представнику під розпис.

Зупинення документальної виїзної планової та позапланової перевірки перериває хід її проведення, який потім поновлюється на невикористаний строк.

Загальний строк, на який може бути зупинена перевірка, не повинен перевищувати 30 робочих днів. У разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судових позовів з питань, пов’язаних із предметом перевірки, відновлення втрачених документів, перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення відповідної процедури.

Коли необхідна експертиза

ПКУ встановлено, що для вирішення питань, які мають значення для здійснення податкового контролю, для отримання необхідних спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки тощо, може бути призначена експертиза.

Така експертиза:

• здійснюється на договірних засадах;
• оплачується тією стороною, яка є ініціатором залучення експерта;
• призначається за заявою платника податків (якщо ініціатором проведення експертизи є платник податків), яка подається до контролюючого органу;
• призначається за рішенням керівника (або його заступника) органу ДПС (якщо ініціатором проведення експертизи виступає ДПС).

Обидва документи (і заява платника податків, і рішення органу ДПС) повинні містити:

• підстави для залучення експерта;
• прізвище, ім’я та по батькові експерта;
• реквізити платника податків, щодо якого здійснюється податковий контроль;
• питання, поставлені експерту;
• документи, предмети та інші матеріали, що подаються на розгляд експерта.

Орган ДПС, керівництво якого призначило проведення експертизи, зобов’язаний ознайомити платника податків (або його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи – з висновком експерта.

Експертиза проводиться на підставі наявних документів (матеріалів), проте експерт має право просити надання додаткових матеріалів, які йому необхідні для висновку.

Якщо поданих матеріалів експерту недостатньо і на їх підставі неможливо зробити остаточний висновок, він має право відмовитися від надання такого висновку.

При цьому ПКУ встановлює, що за надання завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність відповідно до закону.

Вимога про надання документів

Під час проведення перевірок виникають ситуації, коли від платника податків вимагають надати певні документи. Які документи та в якому порядку суб’єкт повинен надати перевіряльникам, визначає ПКУ.

Загальним правилом є положення про те, що документи можуть бути витребувані у платника податків посадовими (службовими) особами органів ДПС виключно у випадках, передбачених ПКУ.

ПКУ надав право посадовим особам органу ДПС під час проведення перевірки отримувати у платників податків належним чином засвідчені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов’язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Обов’язок надати документи в повному обсязі, що стосуються предмета перевірки або пов’язані з ним, виникає у платника податків після початку перевірки. До таких документів, зокрема, належать:

• копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань);
• первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Окремі вимоги щодо надання документів передбачені для великих платників податків.

Від них вимагається надання документів в електронному вигляді з дотриманням умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб (у форматі та порядку, визначених центральним органом державної податкової служби).

Строк для подання документів при перевірці встановлено не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової або позапланової, а також документальної невиїзної перевірки.

Якщо потрібно надати документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, має бути оформлено акт у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа органу ДПС і платник податків або його представник. Причому в акті обов’язково має бути зазначено прізвище представника органу ДПС, який отримав ці документи.

Посадові особи органу ДПС, які проводять перевірку, мають право отримувати від платника податків або його представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Усі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою підприємства.

ПКУ передбачає, що платник податків, якого перевіряють, може відмовитися надати копії документів представнику органу ДПС, тоді останній складає акт у довільній формі, який засвідчує факт відмови. В акті зазначаються посада, прізвище, ім’я, по батькові платника податків (або його представника) і перелік документів, які йому пропонувалося надати. Акт підписується учасниками цього процесу. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання цього акта, у ньому робиться відповідний запис.

Копії документів передаються з описом, який робить перевіряльник. Копія опису вручається під розпис платнику податків або його представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання його копії, також робиться відповідна відмітка.

Якщо виникне така ситуація, що до початку проведення перевірки або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності або інших документів, що стосуються питань обчислення та сплати податків і зборів, уже були вилучені правоохоронними та іншими органами, вони зобов’язані протягом трьох робочих днів надати для проведення перевірки контролюючому органу їх копії або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

У описаній ситуації строки проведення перевірки переносяться до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до них.

Вилучення документів

Стаття 85 ПКУ суворо встановлює заборону на вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів. Виняток становлять лише випадки, передбачені кримінально-процесуальним законодавством.

Стосовно первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку Закон про бухоблік також указує на те, що вони можуть бути вилучені лише в межах кримінально-процесуального законодавства (частина дев’ята ст.9). Нормами цього Закону передбачено вилучення у підприємства лише копій первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та лише за рішенням відповідних органів, ухваленим у межах їх повноважень, передбачених законами. При цьому обов’язковим є складання реєстру вилучених копій документів. Крім того, п.6.9 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, яким, серед іншого, установлюється порядок створення та зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, установами та організаціями, передбачено, що вилучення первинних документів, облікових регістрів, фінансової звітності у підприємств і організацій здійснюється відповідно до законодавства.

На сьогодні порядок вилучення документів у межах кримінально-процесуального законодавства визначено главою 16 КПКУ.

Частина 4 ст.178 КПКУ встановлює, що вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських документів може проводитися лише за вмотивованою постановою судді.

Посадові особи підприємств і громадяни-підприємці під час проведення процесуальних дій не мають права відмовити у пред’явленні або видачі документів.

Вилучення документів у приміщеннях підприємств, установ та організацій здійснюється у присутності їх представників (ст.181 КПКУ).

Усі документи, що підлягають вилученню, пред’являються присутнім особам і перелічуються у протоколі вилучення або в доданому до нього описі. У необхідних випадках вилучені документи повинні бути упаковані та опечатані на місці (ст.186 КПКУ).

Якщо підприємству для здійснення діяльності необхідні копії вилучених документів, то за клопотанням їх власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право ними користуватися, вони повинні бути їм надані. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів підприємства або копіювальної техніки, електронних засобів органів, що здійснюють вилучення. Такі копії засвідчуються підписом особи, яка проводить вилучення, та завіряються печаткою.

У разі неможливості виготовлення копій вилучених документів до протоколу має бути внесено запис про клопотання щодо надання копій документів і у десятиденний строк з дня вилучення копії мають бути надані.

Якщо буде винесено вмотивовану постанову про відмову у видачі копій документів, вона може бути оскаржена у прокуратурі або суді.

Протокол вилучення документів оформлюється у двох примірниках. У протоколі мають бути зазначені: підстави для вилучення; приміщення, у якому було здійснено вилучення; особа (суб’єкт), у якої проводилося вилучення (ст.188 КПКУ). До протоколу додається опис вилучених документів. Обидва примірники протоколу та опису підписуються особою, яка проводить вилучення, і представниками підприємства.

До протоколу виїмки мають бути внесені всі заяви та зауваження представників організації щодо неправомірних дій, допущених під час вилучення, про що у дводенний строк повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за слідством.

Другі примірники протоколу та опису вручаються представнику підприємства (частина друга ст.189 КПКУ).

Права платника податків при проведенні перевірок

Платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірки, ознайомлюватися з матеріалами справи та отримувати акти (довідки) перевірки, здійсненої контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки.

У разі наявності зауважень щодо змісту складених актів (довідок) платник податків має право підписувати їх із зауваженнями та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, установленому ПКУ. ДПАУ зазначає, що навіть у разі незгоди з висновками акта перевірки його необхідно підписувати, щоб надалі мати законні підстави для його оскарження. Оскарження рішень, дій (бездіяльності) контролюючих органів (їх посадових осіб) здійснюється в порядку, установленому ПКУ.

Згідно з пп.17.1.8 ст.17 ПКУ платник податків має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей і фактів, які можуть свідчити на його користь.

Як відомо, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов’язань платника податків (п.86.10 ст.86 ПКУ), тому бажано під час проведення перевірки враховувати й цю норму.

У разі, якщо до закінчення перевірки або протягом трьох днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам органу ДПС, які проводять перевірку, документи (незалежно від причини такого ненадання, крім випадків вилучення документів), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у нього на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені в податковій звітності, які не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим п.44.7 ст.44 ПКУ), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення.

Якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-якої причини від урахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати їх листом з повідомленням про вручення та з описом вкладення або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за її наявності) та своїм підписом).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати контролюючому органу, який призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі, якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи посадовій особі контролюючого органу, яка здійснює перевірку, менше ніж за три дні до її завершення або коли надіслані документи надійшли безпосередньо до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений ст.82 ПКУ.

Якщо надіслані документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або в разі надання таких документів протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Тому платникам податків бажано чітко дотримуватися строків надання документів і правильно

документувати факт їх надання контролюючому органу.

Платники податків мають також інші права, зокрема:

• на нерозголошення контролюючим органом (його посадовими особами) відомостей про платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну або банківську таємницю і стали відомі під час виконання посадовими особами своїх службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами;
• на зарахування або повернення надміру сплаченої (стягненої) суми податків і зборів, пені, штрафів, у порядку, установленому ПКУ;
• на повне відшкодування збитків (шкоди), завданих незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку та ін.

Документи

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (ПКУ);
2. Закон України від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ "Про державну підтримку малого підприємництва";
3. Лист ДПАУ від 31.01.2011 р. № 2518/7/23-4017/89;
4. Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закон про бухоблік);
5. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.60 р. (КПКУ);
6. Закон України від 23.02.2012 р. № 4448-VI “Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” (Закон № 4448);
7. Закон України від 05.04.2007 р. № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Закон про перевірки).