Меню


Курсы СтимулСправочникПолезные материалыБухгалтеруВідрядження

Бухгалтеру /
Відрядження

Оглавление

Чи може працівник відмовитися від відрядження?

Деякі працівники нашої установи відмовляються від направлення їх у відрядження. Чи має право працівник, виходячи з норм чинного законодавства, відмовитися від поїздки у відрядження?

 

Деякі працівники нашої установи відмовляються від направлення їх у відрядження. Чи має право працівник, виходячи з норм чинного законодавства, відмовитися від поїздки у відрядження?

Відповідно до пункту 1 розділу І «Загальні положення» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59 (далі — Інструкція № 59), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, установи та організації, що повністю або частково утримується за рахунок бюджетних коштів (далі — установа), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю установи).

За статтею 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 31 КЗпП роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, у т. ч. й поїздки у відрядження для виконання завдань, не пов’язаних з виконанням своїх обов’язків. Направлення у відрядження за розпорядженням керівника для виконання завдання, обумовленого трудовим договором, є обов’язковим для працівника.

Якщо працівник без поважних причин відмовляється поїхати у відрядження для виконання завдань, обумовлених трудовим договором, це може розглядатися як порушення трудової дисципліни, за яке може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Водночас відповідно до статті 176 КЗпП не допускається направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, а статтею 177 КЗпП встановлені обмеження, згідно з якими жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть направлятися у відрядження без їх згоди. Крім того, відповідно до статті 1861 КЗпП гарантії, встановлені статтями 176 та 177 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному заході), а також на опікунів (піклувальників), прийомних батьків.


Нас находят: відмовитись від відрядження, видмовитись вид видрядження, як відмовитись від відрядження


Подписка на новости RSS

Мы на Facebook