Бухгалтеру /
Відрядження

Оглавление

Працівник захворів у відрядженні: хто понесе витрати

Керівник установи направив працівника у відрядження до іншого населеного пункту. Під час відрядження працівник захворів. Які виплати має здійснити установа такому працівнику?

 

Керівник установи направив працівника у відрядження до іншого населеного пункту. Під час відрядження працівник захворів. Які виплати має здійснити установа такому працівнику?

Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (далі — Інструкція № 59), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі — установа), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю установи.

Направляє працівника установи у відрядження керівник установи або його заступник. Направлення оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення , найменування установи, куди відряджений працівник, строку та мети відрядження. Строк відрядження визначає керівник або його заступник, пам’ятаючи при цьому, що такий строк не може перевищувати 30 календарних днів.

Працівник, який захворів у відрядженні, повинен підтвердити свою тимчасову непрацездатність, отримавши за місцем свого перебування лікарняний листок. Відповідно до пункту 1.10 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455, особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи (зокрема, під час відрядження), листок непрацездатності (довідка) видається за місцем їх тимчасового перебування з дозволу головного лікаря лікувально-профілактичного закладу на число днів непрацездатності.

Отже, тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров’я повернутися до місця постійного проживання мають бути засвідчені в установленому порядку.

А за наявності листка тимчасової непрацездатності відрядженому працівнику на загальних підставах (п. 9 розд. II Інструкції № 59) установа має:

• відшкодувати витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні);
• виплатити добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров’я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівнику на загальних підставах виплачують також допомогу з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження.

Зауважимо: якщо працівник затримався у відрядженні без поважних причин, за цей час йому не виплачуватимуть заробітну плату , не відшкодовуватимуть добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати.