Бухгалтеру /
Оплата праці та кадри /
Освіта

Щорічна додаткова відпустка няньки ясельної групи

Чи має право нянька ясельної групи на щорічну додаткову відпустку? Якщо так, то в якому розмірі?

 

Чи має право нянька ясельної групи на щорічну додаткову відпустку? Якщо так, то в якому розмірі?

Так, має. Пояснимо чому.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад, який затверджує Кабінет Міністрів України.

Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці в календарних днях, а також відповідний перелік професій і посад вказані в Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290; далі — Список). Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам тих виробництв, робіт, професій і посад, які передбачено відповідними розділами Списку, незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ.

Як установлено пунктом 134а розділу XVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку, максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці для няньки у дитячих яслах та ясельних групах ясел-садків становить 7 календарних днів.

Зауважимо, що конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятостіпрацівника в цих умовах (ч. 2 ст. 8 Закону про відпустки).

Додаткову відпустку надають пропорційно фактично відпрацьованому часу (п. 6 Порядку). До часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.