Бухгалтеру /
Оплата праці та кадри /
Освіта

Установлення неповного робочого дня інваліду

Інвалід ІІ групи, який працює в установі, виявив бажання працювати неповний робочий день. Як правильно установити такому працівнику неповний робочий час?

 

Інвалід ІІ групи, який працює в установі, виявив бажання працювати неповний робочий день. Як правильно установити такому працівнику неповний робочий час?

Відповідно до статті 172 Кодексу законів про працю України (КЗпП) у випадках, передбачених законодавством , на установу покладається обов’язок встановити на прохання інвалідів неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Установи, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII).

Як бачимо, за рекомендацією МСЕК та на прохання працівника-інваліда установа має встановити йому неповний робочий день (неповний робочий тиждень). Для цього працівник подає керівнику установи заяву про встановлення неповного робочого часу, а керівник установи повинен видати відповідний наказ.

Неповний робочий час установлюється шляхом зменшення:

• тривалості щоденної роботи;
• кількості робочих днів протягом тижня;
• одночасно кількості робочих годин за день і кількості робочих днів протягом тижня.

Тобто керівник установи має установити працівнику-інваліду робочий час такої тривалості, про яку такий працівник просить.

Нагадаємо, що відповідно до статті 56 КЗпП оплату праці в умовах неповного робочого часу проводять пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.