Меню


Курсы СтимулСправочникПолезные материалыБухгалтеруВідрядження

Бухгалтеру /
Відрядження

Оглавление

Відмова працівника від поїздки у відрядження: чи можливо

Керівник установи направляє у службове відрядження працівника до іншого населеного пункту. Чи має право працівник відмовитися від відрядження?

 

Керівник установи направляє у службове відрядження працівника до іншого населеного пункту. Чи має право працівник відмовитися від відрядження?

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі — установа), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю установи (абз. 1 п. 1 розд. I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59).

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) трудовий договір — це угода між працівником та установою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а установа зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Тож службове відрядження, у яке працівника направляють за розпорядженням керівника установи для виконання роботи, обумовленої трудовим договором, є обов’язковим для працівника. Водночас, як установлено статтею 31 КЗпП, керівник установи не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відмова працівника без поважних причин поїхати у відрядження для виконання роботи, обумовленої трудовим договором, може розглядатись як порушення трудової дисципліни.

Зауважимо, що трудовим законодавством установлена заборона направляти у відрядження вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП). Обмеження діє також щодо направлення у відрядження без їхньої згоди жінок, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів (ст. 177 КЗпП), та осіб, які виховують малолітніх дітей без матері (ст. 1861 КЗпП).


Нас находят: як не поїхати у відрядження, відмова їхати в відрядження права


Подписка на новости RSS         Мы в Google+    

Мы на Facebook