Перевірки Пенсійного фонду України

Загальні положення

Планові перевірки

Позапланові перевірки

Перевірки іншими соціальними фондами

Відповідальність

Стягнення несплачених страхових внесків

Оскарження актів органів ПФУ

Документи

 

Загальні положення

Пенсійний фонд України (ПФУ) є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою страхування (ст.58 Закону № 1058). Він також здійснює збір страхових внесків і вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках.

Як відомо, до ПФУ здійснюються два загальнодержавні платежі – єдиний внесок і пенсійний збір. Засобом забезпечення здійснення зазначених платежів є контрольні повноваження ПФУ та його територіальних управлінь (далі - територіальні органи), що полягають у праві проведення перевірок правильності сплати єдиного внеску та пенсійного збору особами, які зобов’язані здійснювати такі платежі відповідно до приписів чинного в Україні законодавства.

Виконавча дирекція ПФУ та її територіальні органи мають право:

• одержувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності відомості, пов’язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків;
• проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом;
• вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності документи, які свідчать про порушення порядку використання коштів ПФУ та Накопичувального фонду;
• застосовувати фінансові санкції, передбачені Законом № 1058;
• стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків (ст.64 Закону № 1058).

Порядок проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових і позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджено постановою КМУ від 09.03.2011 р. № 233, згідно з яким під час проведення перевірок сплати єдиного внеску перевіряється також правильність нарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період до 1 січня 2011 р.

Планові та позапланові перевірки проводяться за місцезнаходженням платника або у приміщенні відповідного органу ПФУ.

Планові перевірки

Періодичність проведення планових перевірок визначається з урахуванням ступеня ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання, який може бути високим, середнім і незначним (Порядок № 233).

До суб’єктів з високим ступенем ризику належать суб’єкти господарювання, які:

• використовують працю найманих осіб без нарахування єдиного внеску;
• не подають до органів ПФУ відповідну звітність і відомості;
• систематично порушують установлені строки сплати єдиного внеску;
• за інформацією податкової міліції, інших органів державної влади або третіх осіб не нараховують і не сплачують єдиний внесок.

Таких платників перевіряють не частіше ніж один раз на рік.

Суб’єктами із середнім ступенем ризику є суб’єкти господарювання, які:

• здійснюють нарахування єдиного внеску у розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок у розрахунку на одного працівника;
• порушують установлені строки подання органам ПФУ передбачених законодавством звітів і відомостей;
• порушують установлені строки сплати єдиного внеску;
• допускають помилки, неузгодженість у звітах і відомостях, які подаються органам ПФУ.

Періодичність перевірок таких суб’єктів – не частіше ніж один раз на два роки.

Незначним ступенем ризику характеризуються суб’єкти, у яких немає вищезазначених порушень (п.4 Порядку № 233). Перевіряти таких суб’єктів представники ПФУ можуть не частіше ніж один раз на п’ять років.

Про планову перевірку платник єдиного внеску інформується не пізніше ніж за десять днів до дня її проведення письмовим повідомленням за формою, визначеною ПФУ.

Повідомлення надсилається за рахунок коштів відповідного органу ПФУ рекомендованим листом або телефонограмою чи вручається особисто під розпис керівникові або уповноваженій особі суб’єкта господарювання.

Повідомлення про планову перевірку має містити таку інформацію:

• дату початку і закінчення проведення перевірки;
• найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи - підприємця, діяльність якого перевіряється;
• найменування органу ПФУ.

Строк проведення планової перевірки не повинен перевищувати 15 робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва - п’яти робочих днів (п.7 Порядку № 233).

Продовження строку проведення планових перевірок законодавством не передбачено, а результати перевірки можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Перелік питань для здійснення планових перевірок органами Пенсійного фонду України затверджено постановою Правління ПФУ від 31.03.2011 № 9-1. Відповідно до цього документа перевірці підлягає:

• ведення бухгалтерських документів щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
• правильність нарахування та сплати єдиного внеску;
• правильність нарахування та сплати страхових внесків;
• правильність нарахування страхових внесків за окремі категорії застрахованих осіб;
• правильність нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій;
• перевірка достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У межах перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску буде перевірено повноту відображення у звітності сум:

• нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі;
• грошового забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового та начальницького складу;
• винагород, нарахованих фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
• допомоги з тимчасової непрацездатності.

Перевірка достовірності формування та подання відомостей про застрахованих осіб здійснюється шляхом контролю правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованих осіб, у тому числі за періоди з 01.01.2011 р., з 01.01.2010 р. до 01.01.2011 р., до 01.01.2010 р.

За результатами планових перевірок органами ПФУ складається відповідний акт, затверджений постановою Правління ПФУ від 31.03.2011 № 9-1.

В акті обов’язково мають бути зазначені реквізити направлення на перевірку, наказу про її проведення, найменування структурного підрозділу органу ПФУ. Він має містити інформацію про вручення повідомлення про проведення перевірки та внесення інформації до Журналу реєстрації перевірок.

В акті обов’язково мають бути зазначені питання, які підлягали перевірці.

Сама форма акта містить фразу про те, що «у разі незгоди з висновками перевірки або фактами та даними, викладеними в акті, посадові особи платника мають право подати до органу ПФУ зауваження, заперечення до акта перевірки».

Позапланові перевірки

Позапланова перевірка проводиться без попереднього повідомлення за наявності однієї з таких обставин:

• платник самостійно виявив бажання щодо проведення перевірки шляхом письмової заяви до органу ПФУ;
• виявлено та підтверджено недостовірність інформації, зазначеної в документах обов’язкової звітності;
• не подано у встановлений строк звітність без поважних причин і відсутні письмові пояснення про причини, які перешкоджали поданню такої звітності;
• є звернення фізичних і юридичних осіб про порушення платником єдиного внеску вимог законодавства з питань, що належать до компетенції органів ПФУ. У такому разі позапланова перевірка проводиться лише за наявності згоди ПФУ.

Строк проведення позапланової перевірки не повинен перевищувати десяти робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Продовження строку проведення позапланових перевірок законодавством не передбачено, а результати перевірки можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Розглядаючи питання перевірок ПФУ, слід зазначити одне питання, яке досить часто виникає – чи поширюється дія Закону № 877 на перевірки органами ПФУ?

З моменту видання цього Закону ПФУ відповідав на це питання негативно. Зокрема, у своєму листі від 26.10.2007 р. № 17123/09-10 ПФУ посилався на частину четверту ст.4 Закону № 877, у якій зазначено, що органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, мають встановлюватися виключно законами. Закону, що надає ПФУ повноваження зі здійснення саме державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, немає. Тому ПФУ керується Законом № 1058 і Законом № 2464, здійснюючи контроль у сфері пенсійного страхування щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що не є контролем у сфері господарської діяльності.

Держкомпідприємництва у листі від 10.07.2008 р. № 5811 висловив свою незгоду із зазначеною позицією ПФУ, вказавши на те, що нарахування, обчислення та сплата страхових внесків є тим видом господарської діяльності, у сфері якої ПФУ уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль).

Думка Держпідприємництва з цього питання має бути визначальною, оскільки відповідно до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2007 р. № 667, цей комітет має своїм завданням організацію роботи, пов’язаної зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, та уповноважений узагальнювати стан здійснення центральними органами виконавчої влади заходів щодо проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, згідно з Порядком № 233 ПФУ та його територіальні органи мають право перевіряти документи, що відображають господарську діяльність, а саме бухгалтерські книги, звіти, кошториси та інші документи суб’єктів господарювання щодо нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску у межах проведення планових та позапланових перевірок.

Виходячи з цього, положення Закону № 877 поширюються на відносини щодо здійснення державного контролю у сфері державного пенсійного страхування, а сам ПФУ належить до органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, під час проведення перевірок органами ПФУ цілком можливо керуватися нормами Закону № 877, тим більше що постанову Правління ПФУ від 31.03.2011 р. № 9-1 "Про затвердження Переліку питань для здійснення планових перевірок органами Пенсійного фонду України та форми Акта, який складається за їх результатами", було розроблено вже відповідно до вимог цього Закону.

Перевірки іншими соціальними фондами

План перевірок платників єдиного внеску органами ПФУ є визначальним. З ним, зокрема, координуються плани перевірок суб’єктів господарювання робочими органами виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Перевірки правильності нарахування, своєчасної сплати страхових внесків за період від дня останньої такої перевірки або дня набуття статусу платника страхових внесків (якщо перевірка проводиться вперше) до 1 січня 2011 р. проводяться одноразово робочими органами виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

З метою забезпечення одночасного проведення цих перевірок день їх проведення узгоджується з планом перевірок платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування органів ПФУ (Постанова № 636).

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань рекомендовано привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим положенням.

Періодичність проведення планових заходів, пов’язаних із державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності, залежить від ступеня ризику від провадження господарської діяльності, який визначається за відповідними критеріями (Постанова № 636).

Установлено три ступені ризику від провадження господарської діяльності - високий, середній і незначний.

До суб’єктів з високим ступенем ризику належать суб’єкти, які:

• не подали в установлені строки робочим органам виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві передбачені законом звіти та відомості;
• здійснюють вид діяльності, про який не поінформовано цей Фонд і ПФУ;
• подали відомості про зміну основного виду діяльності, що тягне за собою зниження класу професійного ризику виробництва;
• у попередньому календарному році допустили збільшення коефіцієнта частоти травматизму не менше ніж на 10% порівняно із середнім показником у відповідних галузях національної економіки (видах діяльності);
• за інформацією державних органів, юридичних або фізичних осіб, за наявності фактів нещасних випадків на виробництві протягом звітного року не проводили відповідні розслідування та не вели облік таких випадків.

Ці суб’єкти перевіряються не частіше ніж один раз на рік.

До суб’єктів із середнім ступенем ризику належать суб’єкти, які:

• подають два і більше разів протягом звітного року відомості про зміну виду діяльності, у тому числі основного;
• за результатами аналізу стану виробничого травматизму за три попередні роки мають тенденцію до збільшення кількості випадків виробничого травматизму та професійних захворювань.

Ці суб’єкти перевіряються не частіше ніж один раз на два роки.

Суб’єкти господарювання, які не мають жодної з вищезазначених ознак, належать до суб’єктів із незначним ступенем ризику.

Ці суб’єкти перевіряються не частіше ніж один раз на п’ять років.

Відповідальність

Закон № 2464 надає право ПФУ та його територіальним органам проводити планову (або позапланову) перевірку на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, одержувати необхідні пояснення, довідки та відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки (п.2 частини першої ст.13).

Тому відповідно до ст.244² КУпАП органи ПФУ мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушеннями законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (ст.165¹ КУпАП) та накладати на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення (частина шістнадцята ст.106 Закону № 1058);

Так, за безпідставну відмову в допуску до проведення законної перевірки та перешкоджання здійсненню зазначених дій представниками органу ПФУ (так само як і інших органів соціального страхування) передбачено накладення адміністративного штрафу на посадових осіб суб’єкта, що перевіряється, у розмірі від 8 до 15 нмдг (ст.188²³ КУпАП).

Якщо під час перевірки буде виявлено порушення, перевіряючі мають право застосувати загальні заходи адміністративного впливу, а саме:

• вимагати необхідні перевіряючим пояснення, довідки та відомості (у тому числі письмові) з усіх питань, які виникають у них під час таких перевірок (п.1 частини першої ст.64 Закону № 1058, п.1, 2 частини першої ст.13 Закону № 2464);
• вимагати усунення виявленого порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску, про порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій із коштами ПФУ та порядок їх використання (п.3 частини першої ст.13 Закону № 2464, п.6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 384/2011);
• надсилати на адресу порушника порядку сплати єдиного внеску вимогу про сплату боргу (частина четверта ст.25 Закону № 2464).

Стаття 165¹ КУпАП передбачає таку відповідальність:

• за порушення порядку нарахування єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також за порушення встановленого порядку звітності та подання недостовірних відомостей органам ПФУ - штраф на посадових осіб від 20 до 30 нмдг і в розмірі від 30 до 40 нмдг за повторне протягом року порушення;
• за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску і страхових внесків та авансових платежів у сумі, що не перевищує 300 нмдг - штраф від 25 до 50 нмдг;
• за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску і страхових внесків та авансових платежів у сумі, що перевищує 300 нмдг - штраф від 50 до 100 нмдг;
• за порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій із коштами накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування - штраф від 300 до 1000 нмдг.

У межах реагування на виявлені під час перевірки порушення перевіряючі мають право застосувати такі фінансові санкції:

• нарахувати пеню із розрахунку 0,1% суми недоплати за кожен день прострочення чергового платежу (частина десята ст.25 Закону № 2464);
• стягнути несплачені суми страхових внесків (коштів відрахувань на соціальне страхування, пенсійний збір і страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачених (таких, що підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло до 1 січня 2011 р., а також надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), нарахованих штрафів і нарахованої пені зі страхувальників (п.7 частини першої ст.64 Закону № 1058, п.7 частини першої ст.13 Закону № 2464);
• застосувати до платника єдиного внеску штрафні санкції, передбачені частиною одинадцятою ст.25 Закону № 2464, а саме:
  • за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску – штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;
  • за донарахування територіальним органом ПФУ або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску – штраф у розмірі 5% зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого єдиного внеску;
  • за неподання (несвоєчасне подання або не за встановленою формою) відповідної звітності – штраф у розмірі 10 нмдг;
  • за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від 8 до 15 нмдг;
  • за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) – штраф у розмірі 10% таких сум.

До порушника можуть бути застосовані також такі заходи адміністративного впливу, як:

• звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство платника єдиного внеску (п.5 частини першої ст.13 Закону № 2464);
• ініціювання в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також законодавства про збір та облік єдиного внеску (п.9 частини першої ст.64 Закону № 1058, п.8 частини першої ст.13 Закону № 2464);
• звернення в установленому законом порядку до органів прокуратури, МВС, СБУ та податкової міліції у разі виявлення порушень порядку використання коштів ПФУ, нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, страхових внесків (п.10 частини першої ст.64 Закону № 1058, п.9 частини першої ст.13 Закону № 2464).

У кримінальному законодавстві за ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (якщо сума порушення оцінюється у 1000 нмдг і більше) передбачено відповідальність у розмірі штрафу від 500 до 1500 нмдг або у формі позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років (ст.212¹ ККУ).

Ухилення від сплати єдиного внеску або страхових внесків, навіть якщо ці дії вчинені за попередньою змовою групою осіб, не тягнуть застосування до винних у вчиненні цих злочинів передбачених ККУ санкцій, якщо вони (дії) вчинені вперше і винна особа сплатила суму єдиного внеску або/та страхових внесків, усіх фінансових санкцій і пені до відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування до притягнення особи до кримінальної відповідальності, згідно з частиною четвертою ст.212¹ ККУ.

Стягнення несплачених страхових внесків

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески та сплатити їх із нарахуванням пені в порядку й розмірах, визначених ст.25 Закону № 2464.

Суми недоїмки органами ПФУ стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Для цього територіальний орган ПФУ зобов’язаний надіслати на адресу страхувальника-боржника вимогу про сплату недоїмки. Вимога – це виконавчий документ, на підставі якого державний виконавець має право відкрити виконавче провадження та безпосередньо стягувати суми недоїмки, пені, штрафних санкцій на користь територіального органу ПФУ.

Орган ПФУ має право звернутися до державного виконавця з вимогою про відкриття виконавчого провадження у разі, якщо протягом десяти робочих днів з дня одержання вимоги (узгодженої вимоги в разі її узгодження) страхувальник-боржник:

• не сплатив на рахунок територіального органу ПФУ зазначені в неузгодженій або узгодженій вимозі суми недоїмки та штрафів разом із нарахованою пенею;
• не узгодив вимогу з територіальним органом ПФУ;
• не оскаржив вимогу в судовому порядку.

Усі підстави для звернення з вимогою до державної виконавчої служби одночасно є підставами для звернення територіального органу ПФУ до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому строк давності щодо стягнення недоїмки зі страхових внесків, штрафів і пені не застосовується (частина шістнадцята ст.25 Закону № 2464).

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій і пені в порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів і пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів і пені в порядку календарної черговості їх виникнення.

Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема у разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди (відповідно до вимог Закону України від 14.05.92 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які несуть зобов’язання зі сплати єдиного внеску.

У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:

• ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи;
• юридична особа - щодо створених нею філій, представництв або інших відокремлених підрозділів.

У разі недостатності коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:

• засновники або учасники юридичної особи, якщо за законом вони несуть повну або додаткову відповідальність за її зобов’язаннями;
• юридична особа - щодо створених нею філій, представництв або інших відокремлених підрозділів;
• правонаступники юридичної особи.

Суми пені та штрафів підлягають сплаті протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. При цьому платник єдиного внеску має право оскаржити таке рішення до органу ПФУ вищого рівня або до суду з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це територіального органу ПФУ, яким прийнято рішення.

Оскарження рішення територіального органу ПФУ про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом ПФУ або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до прийняття судом рішення у разі оскарження суб’єктом вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов’язане з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Суми штрафів і нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, як і суми недоїмки зі сплати єдиного внеску.

На підставі рішення суду з рахунку клієнта банку також можуть бути списані грошові кошти без його розпорядження у випадках, установлених Законом України від 21.04.99 р. 606-XIV "Про виконавче провадження" (на підставі виконавчих документів) (частина друга ст.1071 ЦКУ).

Оскарження актів органів ПФУ

Рішення про стягнення несплачених сум страхових (єдиного) внесків мають форму:

• вимоги про їх сплату;
• рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Якщо суб’єкт не згоден із вимогою або рішенням органу ПФУ, він має право подати відповідну скаргу до того органу, який видав цю вимогу або рішення.

Рішення за результатами розгляду скарг у межах процедури оскарження рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників у межах процедури узгодження вимог про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування приймають:

• у ПФУ - Голова правління ПФУ або його заступники відповідно до розподілу функціональних повноважень;
• у головних управліннях ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - начальники головних управлінь або їх заступники відповідно до розподілу функціональних повноважень;
• в управліннях ПФУ в районах, містах і районах у містах - начальники управлінь або їх заступники відповідно до розподілу функціональних повноважень.

Згідно з Порядком розгляду органами ПФУ скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників під час узгодження ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (постанова правління ПФУ від 08.10.2010 р. № 22-7) попередній розгляд скарг і підготовка проектів рішень за ними здійснюються:

• у головних управліннях ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - юридичними відділами (управліннями);
• у ПФУ - юридичним управлінням.

Органи ПФУ не мають права відмовити у прийнятті скарги, якщо вона складена відповідно до наведених нижче вимог.

Скарга має бути викладена у письмовій формі та надіслана до органу ПФУ поштою або передана особисто чи через представника. В останньому випадку до скарги має бути додана копія довіреності (або договору), оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.

Скарга має містити:

• прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання скаржника - фізичної особи, а для інших скаржників - найменування, місцезнаходження;
• найменування органу ПФУ, вимога або рішення якого оскаржується, його дату та номер;
• суть порушеного питання, прохання або вимоги;
• інформацію про оскарження вимоги або рішення органу ПФУ про нарахування пені та накладення штрафу в суді.

Скарга підписується суб’єктом або уповноваженою на це особою та скріплюється печаткою (підприємцями - за її наявності).

Розглядати скаргу мають почати з наступного робочого дня після її надходження до органу ПФУ.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом ПФУ від одного й того самого суб’єкта з одного й того самого питання, якщо перше звернення вирішено по суті.

Вимогу або рішення про нарахування пені та накладення штрафу в будь-який момент можна оскаржити в суді, тоді вони не оскаржуються в органах ПФУ. Про судове оскарження необхідно письмово повідомити орган ПФУ.

У разі оскарження вимоги або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу ПФУ або позову до суду.

Узгодження вимоги

Якщо суб’єкт вважає, що сума недоїмки визначена неправильно, він має право письмово про це заявити та подати свої розрахунки, копії платіжних доручень та інші документи, що підтверджують його правоту.

Відповідна заява має бути подана до територіального органу ПФУ протягом десяти робочих днів, наступних за днем одержання вимоги, особисто або надіслана поштою. До цього десятиденного строку входить і день поштового відправлення заяви (тобто якщо заяву надіслано поштою у зазначений строк, а одержано органом ПФУ пізніше, строк не вважається пропущеним).

Заява має бути розглянута протягом трьох робочих днів, наступних за днем її одержання, після чого орган ПФУ зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про це заявника.

Рішення органу ПФУ може бути про:

• повне або часткове задоволення заяви платника єдиного внеску про узгодження вимоги, скасування оскаржуваної вимоги та направлення нової вимоги;
• залишення вимоги без змін, а заяви - без задоволення;
• залишення заяви без розгляду.

У разі незгоди суб’єкта з рішенням територіального органу ПФУ, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги, його подальше оскарження здійснюється як оскарження рішення органу ПФУ або у судовому порядку.

Подання первинної скарги

Якщо суб’єкт вважає, що орган ПФУ прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені або в межах процедури узгодження вимоги, що суперечать законодавству чи виходять за межі його компетенції, він має право оскаржити таке рішення в органі ПФУ вищого рівня.

Скарга на рішення територіальних органів ПФУ подається до відповідних управлінь ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (регіональні органи ПФУ) у письмовій формі разом із документами, що підтверджують неправильність рішення. Одночасно про таке оскарження необхідно повідомити свій територіальний орган ПФУ.

Скарга подається до регіонального органу ПФУ протягом десяти робочих днів, наступних за днем одержання рішення територіального органу ПФУ.

Документами, що свідчать про неправильність оскаржуваного рішення, вважаються:

• акт перевірки, рішення про нарахування пені та накладення штрафу й інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено суму єдиного внеску або застосовано штраф, нараховано пеню;
• вимога;
• заява про узгодження вимоги.

Якщо під час перевірки або прийняття рішення суб’єктом подавалися зауваження та пояснення, це необхідно зазначити у скарзі, додати відповідні висновки, а також указати про подання або неподання позовної заяви до суду про визнання недійсною вимоги або рішення органу ПФУ про нарахування пені та накладення штрафу, про наявність постанови про порушення кримінальної справи. Також можна додати до скарги інші документи, що підтверджують законність викладених у ній вимог.

Усі документи, крім висновків, подаються в копіях.

Якщо такі документи до скарги не додано, вони витребовуються від територіального органу ПФУ, рішення якого оскаржується.

Якщо у скарзі за результатами розгляду заяви про узгодження вимоги порушуються питання, які не розглядалися під час узгодження вимоги, така скарга направляється на новий розгляд до територіального органу ПФУ. Про це виноситься відповідне рішення.

Подання повторної скарги

Якщо регіональний орган ПФУ направляє суб’єкту рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, він має право звернутися протягом десяти робочих днів, наступних за днем одержання відповіді, з повторною скаргою до ПФУ, про що одночасно необхідно повідомити відповідний територіальний орган ПФУ.

Скарга до ПФУ подається разом із необхідними для її розгляду документами та матеріалами розгляду первинної скарги. В іншому разі такі документи витребовуються від регіонального органу ПФУ, рішення якого оскаржується.

Якщо в повторній скарзі, одержаній ПФУ, порушуються питання, які не розглядалися в рішенні, винесеному за первинною скаргою, вона направляється на новий розгляд до регіонального органу ПФУ, рішення якого оскаржується.

Рішення ПФУ, прийняте за розглядом скарги, також може бути оскаржене в судовому порядку.

Розгляд скарг (заяв)

Орган ПФУ зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та направити його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем одержання скарги, на адресу суб’єкта поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Строк розгляду скарги може бути продовжено на строк не більше шістдесяти календарних днів, про що суб’єкт має бути повідомлений письмово до закінчення двадцятиденного строку. Підставою для цього може бути відсутність необхідних документів для розгляду скарги, а також необхідність витребування підтвердження повноважень особи, яка підписала скаргу, та перевірки поштових документів для встановлення дат надсилання скарг і одержання рішень (вимог).

У разі, коли орган ПФУ приймає рішення про продовження строків розгляду скарги, нарахування пені зупиняється на такий додатковий строк незалежно від результатів розгляду скарги, про що зазначається в рішенні про продовження строків розгляду скарги.

Скарга на рішення територіальних органів ПФУ про нарахування пені та накладення штрафів, подана з дотриманням установлених порядку та строків, відсуває строки їх сплати до винесення рішення органом ПФУ вищого рівня або до дня набрання чинності судовим рішенням.

Строки сплати фінансових санкцій також зупиняються до дня набрання чинності рішенням суду у разі оскарження платником вимоги, якщо накладення фінансових санкцій пов’язане з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Усі кінцеві строки, якщо вони припадають на вихідний або святковий день, переносяться на перший наступний робочий день.

Орган ПФУ під час розгляду скарги перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення і має право:

• залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення;
• скасувати у певній частині рішення та не задовольнити скаргу в певній частині;
• скасувати рішення та задовольнити скаргу;
• скасувати рішення, направити скаргу на новий розгляд до територіального (регіонального) органу ПФУ;
• залишити скаргу без розгляду.

У разі скасування раніше прийнятого рішення органу ПФУ про нарахування пені, накладення штрафу та рішення за заявою про узгодження вимоги вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення органом ПФУ вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги (заяви), про що зазначається в рішенні відповідного органу ПФУ.

Рішення, прийняте за розглядом скарги (заяви), може бути менш сприятливим для суб’єкта, ніж оскаржуване рішення. У цьому разі попередні вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу, нарахування пені не відкликаються, а на суму збільшення недоїмки, штрафу та пені складається окрема вимога або рішення, які й направляються суб’єкту.

Збільшена сума вимоги про сплату недоїмки, штрафу та пені також може бути оскаржена за зазначеною процедурою.

Рішення за розглядом скарги (заяви)

Рішення за розглядом скарги (заяви) приймає керівник органу ПФУ або його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень.

Рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині рішення зазначаються: повне найменування особи, яка подала скаргу (заяву), прізвище та ініціали громадянина або фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності, посадової особи суб’єкта; відомості про предмет оскарження, якого стосується скарга (заява); дата прийняття скарги (заяви) до розгляду (дата та номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції).

Описова частина рішення має містити перелік документів, які було взято до уваги під час розгляду скарги (заяви), дату та номер акта перевірки та/або вимоги про сплату недоїмки чи оскаржуваного рішення, стислий виклад вимог і клопотань особи, яка подала скаргу (заяву).

У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги (заяви) та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи органу ПФУ, яка розглядала скаргу (заяву), а також посилання на конкретні пункти та статті законів України й інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано прийняте рішення.

Резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення або часткове задоволення скарги (заяви) чи про відмову в задоволенні скарги (заяви).

У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу (заяву), з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене в органі ПФУ вищого рівня (із зазначенням строку такого оскарження) або в судовому порядку.

У разі повного або часткового задоволення скарги (заяви) у рішенні надаються розпорядження органу ПФУ, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, щодо вчинення відповідних дій.

Перший примірник рішення з реєстраційним номером надсилається листом із повідомленням про вручення або вручається особисто суб’єкту.

Другий примірник рішення направляється територіальному органу ПФУ за місцем реєстрації суб’єкта.

Третій примірник рішення залишається в органі ПФУ та зберігається у справі з матеріалами розгляду скарги (заяви).

Четвертий примірник рішення, прийнятого ПФУ за розглядом повторної скарги (заяви), направляється для вчинення встановлених законодавством дій регіональному органу ПФУ та зберігається разом із матеріалами розгляду скарги (заяви).

Якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) не направляється суб’єкту протягом строку, встановленого для розгляду його скарги (заяви), вона вважається повністю задоволеною в інтересах суб’єкта.

Процедура оскарження (узгодження) закінчується:

• останнім днем строку, передбаченого для подання скарги (заяви) про перегляд рішення (вимоги) органу ПФУ, у разі коли таку скаргу (заяву) не було подано у відповідний строк;
• днем одержання скаржником рішення органу ПФУ про повне задоволення скарги (заяви);
• днем одержання рішення ПФУ, що не підлягає подальшому оскарженню;
• днем набрання чинності рішенням суду за позовом про скасування або визнання недійсним рішення (вимоги);
• днем одержання органом ПФУ поверненого першого примірника рішення, яке не знайшло адресата, або після закінчення строку зберігання.

Сплатити узгоджену суму недоїмки (суми пені, штрафів) необхідно протягом десяти робочих днів після одержання узгодженої вимоги (відповідного рішення).

Суб’єкт, який подав скаргу на рішення органу ПФУ, має право:

• особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла скаргу (заяву), та брати участь у перевірці поданої скарги (заяви);
• ознайомитися з матеріалами перевірки;
• подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом ПФУ, який розглядає скаргу (заяву);
• бути присутнім під час розгляду скарги (заяви);
• користуватися послугами представника;
• одержувати письмову відповідь про результати розгляду скарги (заяви);
• висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги (заяви);
• відкликати (за письмовою заявою) свою скаргу в будь-який час до прийняття за нею рішення.

Інформація, яка стала відома посадовим особам органів ПФУ під час розгляду скарг (заяв), є службовою та не підлягає розголошенню. Порядок використання такої інформації передбачено Інструкцією про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженою постановою правління ПФУ від 27.06.2002 р. № 11-1.

Оскарження вимог і рішень у судовому порядку

Вимогу або рішення органу ПФУ можна оскаржити в окружному адміністративному суді. Відповідно до частини другої ст.18 КАСУ окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, або їх посадові особи.

Позовна заява складається українською мовою. У ній має бути зазначено:

• найменування окружного адміністративного суду, до якого вона подається,
• найменування, місцезнаходження (поштова адреса) позивача, номер телефону,
• найменування відповідача (органу ПФУ, вимога або рішення якого оскаржується).

У позовній заяві викладається зміст позовних вимог і обставин, якими позивач їх підтверджує. Зазначаються також обставини, що спростовують протиправність його дій (бездіяльності).

Як підтвердження своїх вимог позивач має додати до заяви до суду документи, що підтверджують обставини, на які він посилається як на підстави вимог. Ці документи мають бути зазначені в тексті позовної заяви.

Обов’язковими додатками до позовної заяви є документ про сплату судового збору, копія позовної заяви разом із копіями всіх додатків до неї в такій кількості примірників, що дорівнює кількості відповідачів за позовом, а також оригінал довіреності, якщо від імені позивача в суді виступатиме його представник. В останньому випадку в позовній заяві зазначаються дані про представника позивача в обсязі, рівному даним про самого позивача.

Залежно від того, який акт позивач просить скасувати, до позовної заяви слід додати вимогу або рішення. У разі оскарження вимоги або рішення до позовної заяви також слід додати акт перевірки, інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено суму єдиного внеску до сплати, або застосовано штраф, нараховано пеню, заяву про узгодження вимоги про сплату недоїмки, якщо раніше було вжито спроб узгодити вимогу.

Якщо під час проведення перевірки подавалися будь-які зауваження та пояснення, то ці документи також слід додати до позовної заяви. Якщо на зазначені зауваження територіальний орган ПФУ надав свої висновки, то й ці документи необхідно додати до позовної заяви.

Усі зазначені документи додаються до позовної заяви в копіях.

У позовній заяві потрібно чітко зазначити, які саме документи, що мають стосунок до справи, перебувають у відповідача, причини, з яких позивач не може надати ці документи суду, оскільки суд має право їх витребувати. В іншому разі суд не матиме відомостей про докази, які можна витребувати, і буде змушений вирішувати спір на підставі доказів, якими він володіє на момент розгляду справи (частина третя ст.71 КАСУ).

Документи

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV (ЦКУ);
2. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (КАСУ);
3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III (ККУ);
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8074-X (КУпАП);
5. Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058);
6. Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464);
7. Закон України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Закон № 877);
8. Закон України від 14.05.92 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
9. Закон України від 21.04.99 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження»;
10. Указ Президента України від 06.04.2011 р. № 384/2011 «Про Положення про Пенсійний фонд України»;
11. Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затверджене постановою КМУ від 26.04.2007 р. № 667;
12. Постанова КМУ від 15.06.2011 р. № 636 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 540» (Постанова № 636);
13. Порядок проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових і позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 09.03.2011 р. № 233;
14. Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у Пенсійному фонді України та його органах, затверджена постановою правління ПФУ від 27.06.2002 р. № 11-1;
15. Перелік питань для здійснення планових перевірок органами Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління ПФУ від 31.03.2011 р. № 9-1;
16. Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників під час узгодження ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління ПФУ від 08.10.2010 р. № 22-7;
17. Лист Держкомпідприємництва України від 10.07.2008 р. № 5811;
18. Лист ПФУ від 26.10.2007 р. № 17123/09-10.