Ставки податку та порядок обчислення податку
Визначення поняття <b><i>ставки податку</i></b> наведено в п. 25.1 ст.25 ПКУ. Відповідно до цієї норми ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.Загальні положення. Ставки податку. Порядок обчислення податку
Загальні положення
Визначення поняття ставки податку наведено в п. 25.1 ст.25 ПКУ. Відповідно до цієї норми ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.
Відповідно до п.23.1 ст.23 ПКУ під базою оподаткування слід розуміти конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики об’єкта оподаткування, до якого застосовується ставка податку та який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання (сума грошових коштів, яку платник податку зобов’язаний сплатити до бюджету як податок). Як правило, база оподаткування та порядок її визначення встановлюється для кожного податку (у тому числі для податку на прибуток підприємств) окремо.
Одиницею виміру бази оподаткування є конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку (п.24.1 ст.24 ПКУ).
Стосовно податку на прибуток підприємств об’єктом оподаткування виступає прибуток (дохід) або його частина (п.22.1 ст.22; пп.134.1.1 ст.134 ПКУ).
Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із застосуванням відповідних коефіцієнтів або без застосування таких (п.29.1 ст.29 ПКУ).
Ставки податку
Відповідно до п.151.1 ст.151 ПКУ основна ставка податку становить 18%.
Інші ставки податку застосовуються до оподатковуваного прибутку (податкової бази, об’єкта оподаткування) суворо визначених підприємств та/або залежно від виду діяльності, що здійснюється підприємством.
Так, з прибутку, отриманого від страхової діяльності, податок справляється за ставкою 3% (у разі отримання доходів, передбачених у п.156.1 ст.156 ПКУ) та 0% (у разі отримання доходів унаслідок виконання договорів із довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування). Ставку 0% встановлено і для прибутку підприємств, що відповідають критеріям, викладеним у п.154.6 ст.154 ПКУ. Відповідно до п.151.3 ст.151 ПКУ до прибутку (доходу) нерезидентів застосовується цілий ряд ставок: 0%, 4%, 6%, 12%, 15%, і 20% (у випадках, встановлених ст.160 ПКУ). Кожна ставка застосовується до певного виду (видів) доходу нерезидента.
За ставкою 10% об’єкта оподаткування справляється податок з об’єкта оподаткування, визначеного за операціями з цінними паперами та деривативами.
Для суб’єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені п.15 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, збережено пільгову ставку податку – 5%.
Крім того, пільгові ставки податку застосовуються до прибутку, отриманого від реалізації інвестиційних проектів суб’єктами господарювання, що реалізують інвестиційні проекти в пріоритетних галузях економіки (схвалені відповідно до Закону № 5205 (див. п.10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Порядок обчислення податку
Відповідно до п.152.1 ст.152 ПКУ податок на прибуток обчислюється підприємством самостійно за ставкою, визначеною п.151.1 ст.151 ПКУ (з урахуванням вимог п.10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ) від податкової бази, визначеної відповідно до ст.149 ПКУ.
Відповідно до п.149.1 ст.149 ПКУ податковою базою для цілей обчислення податку на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об’єкта оподаткування, визначеного згідно зі ст.134 ПКУ (докладніше див. «Об’єкт оподаткування»), з урахуванням положень статей 135 – 137 та 138 – 143 ПКУ1.
1 Докладніше про порядок визнання доходів та їх склад, визначені статтями 135 – 137 ПКУ, див. «Доходи підприємства та їх склад», а про порядок визнання витрат та їх склад, визначені статтями 138 – 143 ПКУ, див. «Витрати підприємства та їх склад».
Платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII «Місцеві податки і збори» ПКУ, зобов’язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо – податок від іншої діяльності. З цією метою платник зобов’язаний вести окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, і витрат, пов’язаних із веденням такої діяльності. При цьому враховується від’ємне значення як результату розрахунку об’єкта оподаткування (п.152.2 ст.152 ПКУ). Податок, отриманий від діяльності, що підлягає патентуванню, підлягає сплаті до бюджету в сумі, визначеній відповідно до цього розділу та зменшеній на вартість придбаних торгових патентів на право здійснення такого виду діяльності2.
2 Статтею 152 ПКУ передбачено й інші особливості обчислення податку на прибуток (наприклад, за наявності у підприємства відокремлених підрозділів і переході на сплату консолідованого податку на прибуток).
У загальному випадку податок на прибуток обчислюється за результатами податкового (звітного) року. Однак у випадках, визначених у п.57.1 ст.57 ПКУ, податок обчислюється за результатами таких періодів, як квартал, півріччя, три квартали та рік. У загальному випадку звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду (наприклад, період календарний рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня).
У випадках, передбачених п.152.9 ст.152 ПКУ, діють особливі правила обчислення початку та закінчення податкових періодів (визначення першого та останнього податкових періодів). Так, якщо:
- підприємство перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податку на прибуток із середини податкового періоду, перший звітний податковий період для нього починається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду;
- платник податку на прибуток ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації3.
3 Пунктом 152.9.1 ст.152 ПКУ особливий порядок визначення податкового періоду встановлено також для підприємств, які відповідно до ст.155 ПКУ є виробниками сільськогосподарської продукції (див. лист ДПСУ від 16.02.2012 р. № 4789/7/15-1217).
Під час обчислення податку на прибуток платниками – резидентами враховується від’ємне значення об’єкта оподаткування, отримане за результатами попереднього податкового звітного періоду (року). Порядок такого обліку визначено ст.150 ПКУ.
