Загальні положення

Податок на прибуток є загальнодержавним податком (п.9.1 ст.9 ПКУ).

Основним нормативно-правовим актом, яким регламентуються обчислення та сплата податку на прибуток, складання звітності з цього податку, проведення перевірок і накладення штрафних (фінансових) санкцій за відповідні порушення, є ПКУ. Розглядуваному податку присвячено окремий розділ ПКУ – III «Податок на прибуток підприємств» та окремі норми з інших розділів цього документа. До них належать норми, у яких прямо зазначається про їх належність до розглядуваного виду податку (наприклад, пп.14.1.165 ст.14 і пп.17.1.12 ст.17 ПКУ) та загальні норми, що стосуються всіх (будь-яких, у тому числі й податку на прибуток) податків і зборів (наприклад, ст.16 «Обов’язки платників податків» і ст.33 «Податковий період» ПКУ). Крім того, вимоги щодо справляння податку на прибуток містяться в розділах XIX «Прикінцеві положення» і XX «Перехідні положення» ПКУ.

На виконання вимог ПКУ Кабінет Міністрів України (КМУ), Міндоходів України¹ видають нормативно-правові акти, що не суперечать ПКУ. Такими нормативно-правовими актами є, наприклад, Порядок № 506 і Наказ № 872. Перший документ видано КМУ відповідно до пп.140.1.4 ст.140 ПКУ, а другий – Міндоходів України відповідно до ст.46 ПКУ.

---

¹ Наразі також застосовуються нормативно-правові акти, видані Державною податковою службою України (Державною податковою адміністрацією України) та Мінфіном України.

Облік платників податку на прибуток, контроль повноти та своєчасності нарахування і сплати розглядуваного податку, а також інші функції, передбачені законом, здійснює Міндоходів України та його органи, відповідно до вимог ПКУ та інших нормативно-правових актів.