Платники податку за ставкою 0%
Розміри ставок податку на прибуток підприємств перелічені в загальній нормі – ст.151 ПКУ, яка застосовується з урахуванням п.10 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення ПКУ. У цій самій статті зазначені окремі платники податків, до прибутку (об’єкта оподаткування) яких застосовуються певні ставки (докладніше див. Ставки податку та порядок обчислення податку).Загальні положення. Правила застосування ставки податку на прибуток у розмірі 0%. Використання вивільнених коштів. Облік і звітність
Правила застосування ставки податку на прибуток у розмірі 0%
Використання вивільнених коштів
Загальні положення
Розміри ставок податку на прибуток підприємств перелічені в загальній нормі – ст.151 ПКУ, яка застосовується з урахуванням п.10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ. У цій самій статті зазначені окремі платники податків, до прибутку (об’єкта оподаткування) яких застосовуються певні ставки (докладніше див. «Ставки податку та порядок обчислення податку»).
Крім того, ПКУ передбачено ставку податку на прибуток у розмірі 0% для платників податків, які відповідають визначеним у п.154.6 ст.154 ПКУ критеріям та умовам. Така ставка застосовується в період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року до прибутку, отриманого підприємством від усіх видів діяльності. Зазначимо, що чинним законодавством не передбачено будь-якого спеціального порядку переходу на застосування ставки податку в розмірі 0%. Документально не фіксується і момент (період) переходу. Головне в цьому разі – дотримання певних умов (критеріїв).
Правила застосування ставки податку на прибуток у розмірі 0%
У п.154.6 ст.154 ПКУ наведено:
- Умови, за дотримання яких платники податку на прибуток мають право застосовувати ставку податку на прибуток 0%.
- Критерії, які платники податку на прибуток за ставкою 0% зобов’язані виконувати.
- Види діяльності, якими заборонено займатися платникам податку на прибуток за ставкою 0%.
Розглянемо ці показники докладніше. 1. Умови, за дотримання яких платники податку на прибуток мають право застосовувати ставку податку на прибуток 0%.
Ці умови полягають у поділі потенційних платників податку за нульовою ставкою на три групи. Це підприємства:
- створені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року, крім створених після 1 січня 2011 року шляхом реорганізації, приватизації та корпоратизації (новостворені підприємства). Згідно з роз’ясненнями Міндоходів України, наведеними в підкатегорії 102.23.02 Бази знань1 (БЗ), підприємства цієї групи мають право застосовувати ставку податку 0%, починаючи з року, наступного за роком створення такого підприємства. Такий висновок пояснюється тим, що критерії щодо розміру отриманих доходів і виплачуваної заробітної плати (див. нижче) необхідно враховувати за кожний звітний податковий період наростаючим підсумком з початку року2;
- діючі, у яких протягом 3 послідовних попередніх років або протягом усіх попередніх періодів (якщо з моменту їх створення минуло менше 3 років), річний обсяг задекларованих доходів не перевищував 3 млн. грн., і у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб (діючі підприємства). Для цієї групи платників податку середньооблікова кількість працівників розраховується на підставі пп.14.1.227 ст.14 ПКУ за методикою, наведеною в Інструкції № 286. Нагадаємо, що відповідно до пп.14.1.227 ст.14 ПКУ середньооблікова кількість працівників для цілей розділу III «Податок на прибуток підприємств» – це кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою Держстатом України, з урахуванням усіх найманих працівників та осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами і за сумісництвом понад один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості. До розрахунку не включаються працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку (не більше ніж до досягнення дитиною 6-річного віку).
- які сплачували єдиний податок у період до 1 січня 2011 року, і у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив менше 1 млн. грн., а середньооблікова кількість працівників – менше 50 осіб. Згідно з роз’ясненнями Міндоходів України, наведеними в підкатегорії 102.23.02 БЗ, платники податку, які протягом попередніх 3 років (2008 – 2010 років) застосовували як загальну, так і спрощену систему оподаткування (але не протягом усього 2010 року), не можуть застосовувати ставку податку 0%, оскільки не відповідають установленим умовам. Нульова ставка може застосовуватися такими платниками лише з початку періоду, наступного за трьома послідовними роками перебування на загальній системі оподаткування3.
1 Має на увазі база «ЗІР» на офіційному порталі ДФСУ (http://zir.minrd.gov.ua).
2 Існує й інша точка зору, відповідно до якої новостворене підприємство має право одразу після державної реєстрації обрати ставку податку на прибуток 0%. Якщо ж підприємство після свого створення сплачувало податок на прибуток за загальновстановленою ставкою, то з метою застосування ставки податку на прибуток у розмірі 0% воно вже належатиме до другої групи – до діючих підприємств. У цьому разі необхідне дотримання додаткових умов, установлених для другої групи підприємств.
3 Крім того, на думку Міндоходів України, якщо підприємство було зареєстроване платником єдиного податку з 1 січня 2011 року (а у 2010 році спрощена система не застосовувалася), то нульова ставка може застосовуватися таким підприємством з 1 січня 2012 року. При цьому протягом 2011 року таким підприємством мали дотримуватися критерії щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та середньооблікової кількості працівників.
Як бачимо, для кожної групи підприємств висуваються свої певні умови. Якщо підприємство відповідає умовам однієї з груп, то воно має право застосовувати ставку податку на прибуток 0%, але за дотримання певних критеріїв.
2. Критерії, які платники податку за ставкою податку 0% зобов’язані виконувати.
Якщо платник податку на прибуток належить до однієї з перелічених вище груп, такий платник має право на застосування ставки податку 0% за умови, що в такого підприємства розмір (див. також лист ДПАУ від 09.02.2011 р. № 2768/6/15-0315):
- доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 млн. грн. При цьому, згідно з пп.14.1.56 ст.14 ПКУ, під доходами слід розуміти загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Логічно припустити, що в цьому разі слід використовувати суму доходу, яку платник податку відображає в декларації з податку на прибуток підприємств (у спрощеній декларації з податку на прибуток підприємств);
- нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають із платником податку у трудових відносинах, становить не менше 2 мінімальних заробітних плат4.
4 При цьому, якщо працівник працює неповний робочий день (неповний робочий тиждень), то заробітна плата такого працівника все одно має становити не менше 2 мінімальних заробітних плат (див. базу «ЗІР» на офіційному порталі ДФСУ (http://zir.minrd.gov.ua).
При цьому слід ураховувати, що якщо розмір доходів у будь-якому звітному податковому періоді наростаючим підсумком з початку року перевищить 3 млн. грн. та/або за будь-який місяць такого періоду буде нараховано заробітну плату в розмірі меншому за встановлений, то платник податку втрачає право на застосування нульової ставки. І в цьому звітному податковому періоді він має застосовувати загальновстановлену ставку податку.
Наприклад, платник податку прийняв рішення про перехід на сплату податку на прибуток за нульовою ставкою з 1 січня 2014 року. Отже, розмір доходів такого платника з початку 2014 року не повинен перевищувати 3 млн. грн., а нарахована заробітна плата одному (кожному) працівнику за час сплати платником податку податку на прибуток за ставкою 0% (починаючи із заробітної плати за січень 2014 року) не повинна бути меншою за 2 мінімальні заробітні плати. Розмір заробітної плати, яку платник податку нараховував працівникам у період до 1 січня 2014 року, значення не має.
Водночас, розглядаючи зазначені критерії, слід окремо зупинитися на визначенні мінімально допустимого розміру заробітної плати.
Виходячи з положень листа ДПАУ від 09.02.2011 р. № 2768/6/15-0315, можна зробити висновок, що з метою визначення мінімально допустимого розміру заробітної плати (доходу) слід ураховувати виключно заробітну плату (без урахування будь-яких інших доходів, що виплачуються підприємством своєму працівнику)5.
5 Існує й інша точка зору, відповідно до якої з метою визначення розміру нарахованої заробітної плати (доходу) слід ураховувати заробітну плату та інші доходи, що не входять до фонду оплати праці, але виплачуються підприємством своєму працівнику.
Відповідно до п.5.3 ст.5 ПКУ терміни, що застосовуються в ПКУ і не визначаються ним, вживаються у значенні, установленому іншими законами6. Тому, щоб з’ясувати, що саме мається на увазі під заробітною платою, слід керуватися нормами Закону про оплату праці.
6 Визначення терміна «заробітна плата» міститься в пп.14.1.48 ст.14 ПКУ. Проте, як сказано в самій нормі, цей термін використовується виключно з метою застосування розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу (ст.1 Закону про оплату праці).
Відповідно до ст.2 Закону про оплату праці заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Виплати, які включаються до фонду оплати праці (тобто виплати, які належать до заробітної плати), перелічені в розділі 2 Інструкції № 57.
7 При цьому слід мати на увазі, що не всі виплати, перелічені в розділі 2 Інструкції № 5, відповідають визначенню терміна заробітна плата, наведеному в ст.1 Закону про оплату праці. Наприклад, у пп.2.1.8 розділу 2 Інструкції № 5 згадуються виплати за договорами цивільно-правового характеру. Зрозуміло, що такі виплати не належать до заробітної плати, оскільки такі договори не належать до трудових договорів.
Нагадаємо, що відповідно до ст.8 Закону про Держбюджет – 2014 на поточний рік мінімальну заробітну плату встановлено в розмірі 1218 грн.
Приклад. Підприємство перейшло на ставку податку 0% з 1 січня 2014 року і має намір залишатися на нульовій ставці протягом усього 2014 року.
Мінімальний щомісячний розмір заробітної плати кожного працівника такого підприємства на 2014 рік має становити 2436 грн.
Слід ураховувати, що в цьому разі йдеться про нараховану заробітну плату, тобто про суму заробітної плати з урахуванням відповідних утримань згідно із законодавством (ПДФО, ЄСВ тощо).
3. Види діяльності, якими заборонено займатися платникам податку за ставкою 0%.
У п.154.6 ст.154 ПКУ перелічені види діяльності, при здійсненні яких підприємство не має права на застосування нульової ставки з податку на прибуток (див. Таблицю 1).
Таблиця 1. Види діяльності, якими заборонено займатися платникам податку на прибуток за ставкою 0%
| № з/п | Вид діяльності | Примітка |
| 1 | Діяльність у сфері розваг | Діяльність у сфері розваг – господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, що полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь у яких не передбачає отримання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), зокрема більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо (пп.14.1.46 ст.14 ПКУ) |
| 2 | Виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів |
Підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку (пп.14.1.145 ст.14 ПКУ).
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли. Докладніший перелік підакцизних товарів із зазначенням кодів за УКТ ЗЕД наведено в п.215.3 ст.215 ПКУ |
| 3 | Виробництво, оптовий і роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів | Паливно-мастильні матеріали – це авіаційне, танкове, автомобільне та корабельне паливо, мастильні матеріали, спеціальні рідини і спирт, необхідні для забезпечення функціонування озброєння та військової техніки (п.2 Порядку № 569)* |
| 4 | Видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню згідно із Законом № 1775 |
Дорогоцінні метали – це золото, срібло, платина та метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти тощо) (ст.1 Закону № 637).
Дорогоцінне каміння – це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (ст.1 Закону № 637). Дорогоцінне каміння органогенного утворення – це перли та бурштин у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (ст.1 Закону № 637) |
| 5 | Фінансова діяльність (групи 65 – 67 секції J КВЕД-2005**) | Грошове та фінансове посередництво, фінансовий лізинг, кредитування, страхування, недержавне пенсійне забезпечення тощо (докладніше див. КВЕД-2005**) |
| 6 | Обмін валют | Обмін (конвертація) іноземної валюти – це операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту (п.4 розділу I Положення № 281) |
| 7 | Видобуток і реалізація корисних копалин загальнодержавного значення |
Корисні копалини – це природні мінеральні утворення органічного та неорганічного походження в надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва і втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва та споживання безпосередньо або після первинної переробки (пп.14.1.91 ст. ПКУ).
Перелік корисних копалин загальнодержавного значення наведено в пп.263.9.1 ст.263 ПКУ та в Переліку № 827 |
| 8 | Операції з нерухомим майном, оренда (у тому числі надання в оренду торгових місць на ринках та/або в торговельних об’єктах) (групи 70, 71 секції К КВЕД-2005**) | Організація будівництва нерухомості, купівля, продаж і здавання в оренду нерухомості, управління нерухомістю, оренда машин та обладнання тощо (докладніше див. КВЕД-2005**) |
| 9 | Надання послуг пошти та зв’язку (група 64 секції I КВЕД-2005**) | Поштова та кур’єрська діяльність, зв’язок (докладніше див. КВЕД-2005**) |
| 10 | Організація торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату |
Мистецтво – це творча художня діяльність у сферах: літератури, архітектури, скульптури, живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, музики, танцю, театру, кіно та інші види діяльності людини, що відображають дійсність у художніх образах (п.12 частини першої ст.1 Закону № 2778).
Антикварні речі – це культурні цінності як об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне і наукове значення, підлягають збереженню, відновленню, охороні та створені понад 50 років тому (докладніше див. п.1.2 розділу 1 Правил № 322/795) |
| 11 | Надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення згідно із Законом № 3759 |
Телебачення – це виробництво аудіовізуальних програм і передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм і передач та їх поширення незалежно від технічних засобів поширення (ст.1 Закону № 3759).
Мовлення (телерадіомовлення) – це створення (комплектування та/або пакетування) і поширення програм, пакетів програм, передач із використанням технічних засобів телекомунікації для публічного приймання за допомогою теле- і радіоприймачів відкритим способом або за абонентську плату на договірних засадах (ст.1 Закону № 3759) |
| 12 | Охоронна діяльність | Охоронна діяльність – це діяльність з надання послуг, пов’язаних з охороною майна юридичних і фізичних осіб та забезпеченням особистої безпеки фізичних осіб на підставі цивільно-правових договорів (п.1.3 розділу 1 Ліцензійних умов № 365)*** |
| 13 | Зовнішньоекономічна діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації) |
Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання України та іноземних суб’єктів господарювання, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (ст.1 Закону № 959).
Діяльність у сфері інформатизації – це сукупність дій, пов’язаних зі створенням, поширенням, використанням, зберіганням, збиранням та обробкою об’єктів сфери інформатизації, а також наданням послуг щодо їх використання (розділ 2 Методики № 97). Інформатизація – це сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, які спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі створення, розвитку та використання інформаційних систем, мереж, ресурсів й інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки (ст.1 Закону № 74) |
| 14 | Виробництво продукції з давальницької сировини | Давальницька сировина – це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, які є власністю одного суб’єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшою передачею або поверненням такої продукції чи її частини їх власнику або за його дорученням іншій особі (пп.14.1.41 ст.14 ПКУ) |
| 15 | Оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі | Оптова торгівля – це діяльність з придбання та відповідного перетворення товарів для подальшої їх реалізації суб’єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання (ст.1 Закону № 481) |
| 16 | Виробництво та розподілення електроенергії, газу і води | — |
| 17 | Надання послуг підприємцям, діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу (група 74 секції К КВЕД-2005**) | Нотаріальна та інша юридична діяльність, діяльність у сфері бухобліку й аудиту, різного роду консалтинг, діяльність у сфері геодезії, гідрографії, гідрометеорології тощо (докладніше див. КВЕД-2005**) |
| * Тут і далі, за відсутності відповідних термінів у ПКУ, слід керуватися вимогами п.5.3 ст.5 ПКУ, тобто звертатися до інших законів (нормативно-правових актів). ** У відповідних нормах ПКУ зроблено посилання на КВЕД-2005, але наразі він не діє. Замість нього застосовується КВЕД-2010. Сервіс визначення (відповідності) кодів видів економічної діяльності за КВЕД-2005 і КВЕД-2010 розміщено на офіційному веб-сайті Держстату України (http://kved.ukrstat.gov.ua). *** Крім того, згідно із Законом України від 22.03.2012 р. № 4616-VI «Про охоронну діяльність» охоронна діяльність – це надання послуг з охорони власності та громадян. |
||
Водночас у п.154.6 ст.154 ПКУ не уточнюється, які саме підстави є достатніми для підтвердження того, що підприємство здійснює той чи інший заборонений для платника податку на прибуток за ставкою 0% вид діяльності. Найімовірніше, такою підставою можуть бути відповідні первинні документи (акти виконаних робіт, наданих послуг, платіжні доручення, накладні тощо)8.
8 Водночас не виключено, що органи доходів і зборів такою підставою вважатимуть наявність у підприємства ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності та/або наявність таких видів діяльності в статуті підприємства.
Використання вивільнених коштів
Відповідно до п.152.11 ст.152 ПКУ суми коштів (податку), які не перераховані до бюджету при застосуванні ставки 0% (вивільнені від оподаткування кошти9), необхідно використовувати за цільовим призначенням за такими напрямами:
- на переоснащення матеріально-технічної бази;
- на повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, та сплату процентів за ними;
- на поповнення власних оборотних коштів.
9 По суті, це сума податку на прибуток, яка була б перерахована підприємством до бюджету, якби підприємство застосовувало загальновстановлену ставку податку (у 2014 році це 18%, докладніше див. «Ставки податку та порядок обчислення податку»).
З перелічених напрямів використання вивільнених від оподаткування коштів ПКУ дає визначення лише одного – повернення кредитів і процентів за ними (пп.14.1.258 ст.14). Щодо інших напрямів існують відповідні роз’яснення в підкатегорії 102.23.02 БЗ, а також листи ДПАУ від 01.04.2011 р. № 9217/7/15-0317 і ДПСУ від 02.02.2012 р. № 2112/6/15-1215). Розглянемо їх докладніше.
Переоснащення матеріально-технічної бази. Цей напрям використання вивільнених коштів податкові органи характеризують як придбання нових або поліпшення наявних виробничих площ, матеріальних ресурсів, засобів виробництва, посилаючись на визначення терміна «матеріально-технічна база суб’єкта господарювання», наведене в п.2 Порядку № 685.
Повернення кредитів. Відповідно до пп.14.1.258 ст.14 ПКУ під кредитом (фінансовим) слід розуміти грошові кошти, що надаються банком-резидентом (нерезидентом, який кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами та нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або її офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами – нерезидентами) юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент. Водночас під процентом мається на увазі дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк грошових коштів чи майна. Перелік платежів, які включаються до процентів, наведено в пп.14.1.206 ст.14 ПКУ.
Поповнення власних оборотних коштів. Міндоходів України вважає, що поповнення власних оборотних коштів – це поповнення грошових коштів підприємства, які використовуються для проведення розрахунків (підкатегорія 102.23.02 БЗ)10. При цьому згадане проведення розрахунків має бути безпосередньо пов’язане з власною господарською діяльністю платника податку.
10 Існує й інша точка зору, згідно з якою оборотні кошти підприємства – це не лише гроші, а й будь-які інші оборотні засоби (наприклад, товари, сировина, матеріали тощо).
Якщо суми вивільнених від оподаткування коштів використані підприємством у звітному році не за цільовим призначенням (за напрямами, відмінними від зазначених вище), то такі суми грошових коштів зараховуються до бюджету в першому кварталі року, наступного за таким звітним роком (п.152.11 ст.152 ПКУ).
При цьому в підкатегорії 102.23.02 БЗ сказано, що залишок вивільнених коштів, не використаних протягом річного звітного періоду, залишається в розпорядженні підприємства і може бути використаний за цільовим призначенням у наступних періодах.
Облік і звітність
Відповідно до п.152.11 ст.152 ПКУ суми вивільнених від оподаткування грошових коштів визнаються доходами платника податку одночасно з визнанням витрат, здійснених таким платником за рахунок цих грошових коштів, у розмірі таких витрат.
Для обчислення об’єкта оподаткування платники податку на прибуток повинні використовувати дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням вимог ПКУ.
При цьому платники податку на прибуток за ставкою 0% ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат для обчислення об’єкта оподаткування згідно з методикою, затвердженою Мінфіном України (п.44.2 ст.44 ПКУ).
На виконання цієї норми Мінфін України видав Наказ № 25, яким виклав у новій редакції П(С)БО 25. У п.8 розділу I П(С)БО 25 зазначено, що суб’єкти малого підприємництва11, які відповідають критеріям, викладеним у п.154.6 ст.154 ПКУ, і мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат, визнають витрати і доходи з урахуванням (згідно з) вимог ПКУ. Суми, які згідно з ПКУ не визнаються доходами та витратами, відносяться безпосередньо на фінансовий результат після оподаткування. Іншими словами, відображення в бухгалтерському обліку доходів і витрат здійснюється не за відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а згідно з вимогами ПКУ (та іншими документами податкового законодавства).
11 Критерії віднесення підприємств до суб’єктів малого підприємництва викладені в ст.55 ГКУ.
Відповідно до ст.3 Закону про бухоблік підприємства, які ведуть спрощений облік доходів і витрат та не зареєстровані як платники ПДВ, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису (див. також п.9 розділу I П(С)БО 25), тобто згідно з Методрекомендаціями № 720.
Відповідно до Плану рахунків та Інструкції № 291 облік вивільнених коштів та їх цільове використання ведеться на субрахунку 481 «Кошти, вивільнені від оподаткування у зв’язку з наданням пільги з податку на прибуток». За кредитом цього субрахунку відображається поповнення коштів, за дебетом – їх використання та повернення.
Відповідно до п.49.2 ст.49 ПКУ платники податку на прибуток за ставкою 0% подають органу доходів і зборів декларацію з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою (форму декларації затверджено Постановою № 98)12.
12 Крім того, платник податку за ставкою 0% подають до органів доходів і зборів річну фінансову звітність за встановленими формами.
