Ручне формування звітності

Заповнення основних параметрів і реквізитів звіту, значень його аналітик

Ручне введення значень показників

Розкриття показників

Ручне введення підсумкових значень показників, що розкриваються

Ручне заповнення здійснюється у випадках, якщо дочірня організація надає примірники звітів на паперових носіях, або якщо її співробітники самостійно заповнюють примірники звітів у конфігурації "Консолідація" або з використанням WEB-інтерфейсу. Крім того, за наявності відповідних прав можливе ручне коригування примірників звітів, заповнених в автоматизованому режимі.

Ручне заповнення передбачає:

• заповнення основних параметрів і реквізитів звіту, значень його аналітик;
• введення значень показників, що не розкриваються;
• заповнення таблиць розкриття для показників, що розкриваються.

Заповнення основних параметрів і реквізитів звіту, значень його аналітик

Під час формування нового звіту запитуються значення його ключових параметрів і реквізитів. Під час ручного заповнення обов'язково потрібно вказати значення: виду та бланка звіту; організаційної одиниці, сценарію та періоду; правила перевірки. Крім того, мають бути вказані значення аналітичних ознак (видів аналітики) — для звітів, для яких такі аналітичні ознаки визначені. На відміну від обов'язкових реквізитів (організаційної одиниці, сценарію та періоду), допускається зазначення порожніх значень видів аналітики звіту: у такому разі примірник звіту розуміється як підсумковий, що об'єднує примірники звітів, для яких значення аналітики заповнено.

Правило обробки звіту має бути вказане навіть у тому випадку, якщо звіт передбачає ручне введення значень усіх показників. У такому разі вказується правило обробки, що не містить процедур і формул; таке правило обробки формується автоматично в момент створення звіту, визначається як правило за замовчуванням і автоматично вказується для всіх примірників звітів.

У процесі формування примірника звіту можна змінити значення його обов'язкових реквізитів і довільних аналітик або вказати значення, які не були визначені в момент формування звіту. Для цього потрібно натиснути кнопку "Ключові реквізити та параметри примірника звіту".

Перевизначити бланк для примірника звіту можна двома способами: у формі "Ключові реквізити та параметри примірника звіту" і в нижній частині форми звіту. Результат цих дій буде різним: у першому випадку зміниться бланк звіту за замовчуванням — бланк, який використовуватиметься під час відкриття примірника звіту, при цьому до закриття примірника звіту його зовнішній вигляд не зміниться; у другому випадку, навпаки, зміниться подання звіту, видиме на екрані, але під час наступного відкриття використовуватиметься той самий (незмінений) бланк.

Валюти звіту не належать до переліку обов'язкових реквізитів. Основну валюту немає необхідності вказувати для звітів, що вводяться в межах методичних моделей, які не передбачають мультивалютний облік, наприклад, під час консолідації російської фінансової звітності; для звітів, що містять нефінансові показники. В інших випадках основну валюту звіту рекомендується вказувати.

Крім основної, для звіту може бути вказано необмежену кількість додаткових валют. Їх перелік зазначається у формі "Ключові реквізити та параметри примірника звіту" на вкладці "Додаткові". Якщо для звіту визначено кілька валют, то значення його фінансових показників вводяться в тій з них, яку вибрано у формі звіту в полі "Відображати у валюті". Валюту можна змінити в процесі заповнення звіту, при цьому вже введені значення перераховуються.

Під час запису примірника звіту всі його фінансові показники фіксуються в основній валюті звіту. Правила визначення валютних курсів, що використовуються для перерахунку, визначаються для кожного з фінансових показників під час розроблення структури звіту.

WEB-інтерфейс заповнення примірника звіту відрізняється насамперед тим, що не дає змоги формувати нові примірники звітів і змінювати значення основних реквізитів звітів. Це означає, що всі примірники звітів, заповнення яких планується через WEB-інтерфейс, мають бути попередньо створені в центральній ІБ вручну або в межах робочих процесів.

Ручне введення значень показників

Введення значень показників слід починати з увімкнення режиму редагування звіту (кнопка "Перейти в режим редагування звіту").

Показники звітів поділяються на такі, що розкриваються, і такі, що не розкриваються. Показник звіту, що не розкривається, має одне значення, яке вводиться з клавіатури у відповідну комірку примірника звіту. Для показника, що розкривається, вручну вводиться таблиця значень (по одному значенню для кожного можливого поєднання аналітичних ознак) і автоматично визначається підсумкове значення показника. Показники, що розкриваються, визначаються на етапі формування структури звіту: для кожного з них визначається група розкриття, що включає один або кілька видів аналітик, а також вид підсумку — агрегатна функція, що застосовується під час розрахунку підсумкового значення показників (сумарне, мінімальне, максимальне або середнє зі значень, включених до таблиці розкриття).

Розкриття показників

Під час заповнення примірника звіту можна визначити, які з його показників є такими, що розкриваються, натиснувши кнопку "Виділити комірки, що розкриваються". Заповнення показників, що розкриваються, може здійснюватися в окремій таблиці або в тілі звіту. Розкриття в окремій таблиці викликається з комірки показника, що розкривається, командою контекстного меню "Розкриття". До таблиці включено колонку, призначену для введення значень показника, для розкриття якого викликано таблицю, ця колонка виділена рожевим кольором. Крім того, до таблиці включено інші показники, що входять до тієї самої групи розкриття. Можна, один раз викликавши таблицю розкриття, внести значення всіх показників, що розкриваються та належать до неї. Можна внести значення лише одного показника. У будь-якому разі, під час повторного виклику таблиці для розкриття іншого показника не знадобиться повторювати введення значень аналітичних ознак, оскільки вони задаються для групи розкриття загалом, а не для кожного показника окремо.

Для розкриття показників у тілі звіту потрібно натиснути кнопку "Переключитися в режим виведення розкриттів у тілі звіту". У такому режимі для кожного показника, що розкривається, формується група рядків звіту — по одному рядку для кожного поєднання аналітичних ознак.

Якщо під час розкриття в таблиці значення аналітичних ознак задаються для групи розкриття загалом, то під час розкриття в тілі звіту для кожного показника потрібно ввести свій перелік значень аналітичних ознак. Це може призвести до багаторазового введення одних і тих самих значень. Тому можна поєднувати режими розкриття: перебуваючи в режимі введення розкриттів у тілі звіту, можна викликати таблицю розкриття. Це дає змогу скоротити обсяг введення й водночас надати користувачам зручнішу форму перегляду звіту.

Можливість розкриття показників у тілі звіту визначається на етапі формування структури та бланка звіту. Якщо передбачається можливість розкриття в тілі звіту, потрібно:

• визначити групи розкриття не лише для показників, що розкриваються, а й для рядків, до яких ці показники входять;
• розробити у складі макета звіту макети його рядків, що розкриваються (макети рядків формуються автоматично під час генерування макета за натиснутої кнопки "Рядки")

Ручне введення підсумкових значень показників, що розкриваються

Підсумкове значення показника, що розкривається, може бути не лише розраховане автоматично, а й введене вручну. Під час ручного введення підсумкового значення таблиця розкриття не формується: для показника фіксується лише підсумкове значення, не формуються значення показників для різних поєднань аналітик.

Також можливе ручне коригування підсумкового значення показника, що розкривається, після того, як введено таблицю значень цього показника для аналітичних ознак. При цьому, на вибір користувача, значення показника для аналітичних ознак можуть бути обнулені або перераховані пропорційно підсумковому значенню (лише в разі, якщо підсумок розраховується як сума значень показника).