Приклади застосування податкової соціальної пільги
Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) <b><i>є загальнодержавним податком</i></b>, який справляється (утримується) з доходів, що виплачуються (нараховуються, надаються) фізичним особам.Загальні положення
Податок на доходи фізичних осіб
Загальні положення
Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) є загальнодержавним податком, який справляється (утримується) з доходів, що виплачуються (нараховуються, надаються) фізичним особам.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання, пов’язані з обчисленням і сплатою ПДФО, складанням звітності з цього податку, проведенням перевірок і застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за відповідні порушення, є ПКУ. У ньому цьому податку присвячено розділ IV «Податок на доходи фізичних осіб», а також окремі норми інших розділів, у яких або прямо зазначається про їх належність до ПДФО (наприклад, пп.14.1.47 і пп.14.1.48 ст.14 ПКУ), або вони стосуються всіх (будь-яких, у т.ч. і ПДФО) податків і зборів (наприклад, глава 2 «Податкова звітність» і глава 11 «Відповідальність» розділу II ПКУ). Крім того, вимоги щодо набрання чинності окремими нормами розділу IV ПКУ та порядку справляння ПДФО містяться в розділах XIX «Прикінцеві положення» і XX «Перехідні положення» цього документа.
На виконання вимог ПКУ КМУ та Мінфін України видають нормативно-правові акти, що не суперечать йому, зокрема, Порядок № 1227 і Наказ № 4. Перший документ видано КМУ відповідно до пп.169.2.2 ст.169 ПКУ, другий – Мінфіном України відповідно до п.46.5 ст.46 ПКУ.
Облік платників ПДФО, контроль повноти та своєчасності нарахування і сплати розглядуваного податку, а також інші функції, передбачені законом, здійснюють органи ДФСУ, відповідно до вимог ПКУ та інших нормативно-правових актів.
